Справа №-22-а-7721/08

Головуючий у 1 інстанції Євсіков О.О. 

Суддя доповідач Ситников О.Ф.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду міста Києва від 18.09.2007 року позовні вимоги - задоволено, а саме: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.01.2007 року № 0000582310/0; від 31.01.2007 року № 0000592310/0; від 17.04.2007 року № 0000582310/1; від 17.04.2007 року № 0000592310/1; від 25.06.2007 року № 0000582310/2; від 25.06.2007 року № 0000592310/2.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач - ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що в період з 19.12.2006 року по 16.01.2007 року співробітниками ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" за січень-липень 2006 року. За результатами перевірки відповідачем 22.01.2007 року складено акт № 29/23-10/31991838 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки та за результатами процедури адміністративного оскарження ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 31.01.2007 року № 0000582310/0, від 17.04.2007 року № 0000582310/1, від 25.06.2007 року № 0000582310/2, якими позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп. 7.7.4, 7.4.5, 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1024478,00 грн., в тому числі 682985,00 грн. - основний платіж та 341493,00 грн. - штрафні санкції;

- від 31.01.2007 року № 0000592310/0, від 17.04.2007 року № 0000592310/1, від 25.06.2007 року № 0000592310/2, якими позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп. 7.7.4, 7.4.5, 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, березень, травень, червень 2006 року на суму 58823,00 грн.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 693951,00 грн., а саме: лютий 2006 року - 317080,00 грн.; травень 2006 року - 136949,00 грн.; червень 2006 року - 239922,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування на суму 58823,00 грн., а саме: лютий 2006 року - 19027,00 грн.: березень 2006 року - 146,00 грн.; травень 2006 року - 18248,00 грн.; червень 2006 року - 21402,00 грн.

Згідно з актом перевірки, позивачем було віднесено до податкового кредиту вищевказані суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Вказані суми ПДВ у розмірі 693951,00 грн. та 58823,00 грн. були фактично сплачені позивачем на користь TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" у складі вартості придбаного товару згідно з умовами укладеного між вказаними підприємствами договору від 06.12.2004 року.

Податкові накладні, як вказано у акті перевірки, було підписано не уповноваженою особою, а саме - засновником TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2", а не керівником підприємства, та скріплені печаткою TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2", яким не подавалася звітність до органів Державної податкової служби, не декларувалися податкові зобов'язання з податку на додану вартість та місцезнаходження яких невідомо.

При цьому, як вбачається з акта перевірки та матеріалів справи, в лютому, березні, травні, червні 2006 року позивачем віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості товару, придбаного у TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" на підставі податкових накладних № 1302 від 01.01.2006, сума податку на додану вартість 86645,41 грн., № 1301 від 01.01.2006 року, сума податку на додану вартість 2309,52 грн., № 1303 від 01.01.2006 року, сума податку на додану вартість 8204,45 грн., № 1304 від 01.01.2006 року, сума податку на додану вартість 44947,72 грн., № 1305 від 01.01.2006 року, сума податку на додану вартість 17637,43 грн., № 1309 від 02.01.2006 року, сума податку на додану вартість 331,97 грн., № 1308 від 04.01.2006 року, сума податку на додану вартість 31072,75 грн., № 1318 від 09.01.2006 року, сума податку на додану вартість 34343,57 грн., № 1327 від 10.01.2006 року, сума податку на додану вартість 31072,75 грн., № 1330 від 11.01.2006 року, сума податку на додану вартість 31072,75 грн., № 1359 від 17.01.2006 року, сума податку на додану вартість 276,3 грн., № 1361 від 18.01.2006 року, сума податку на додану вартість 4426,11 грн., № 1366 від 20.01.2006 року, сума податку на додану вартість 629,39 грн., № 1367 від 20.01.2006 року, сума податку на додану вартість 8474,92 грн., № 1368 від 20.01.2006 року, сума податку на додану вартість 206,26 грн., № 1370 від 20.01.2006 року, сума податку на додану вартість 442,87 грн., № 1371 від 21.01.2006 року, сума податку на додану вартість 499,21 грн., № 1374 від 23.01.2006 року, сума податку на додану вартість 14938,43 грн., № 1385 від 26.01.2006 року, сума податку на додану вартість 266,3 грн., № 1386 від 26.01.2006 року, сума податку на додану вартість 1540,52 грн., № 1389 від 28.01.2006 року, сума податку на додану вартість 12848,00 грн., № 1392 від 29.01.2006 року, сума податку на додану вартість 2,91 грн., № 1397 від 31.01.2006 року, сума податку на додану вартість 71,5 грн., № 1398 від 31.01.2006 року, сума податку на додану вартість 3845,36 грн., № 1411 від 23.05.2005 року, сума податку на додану вартість 145,88 грн., № 1412 від 23.05.2005 року, сума податку на додану вартість 20553,71 грн., № 1413 від 23.05.2005 року, сума податку на додану вартість 105426,65 грн., № 1414 від 23.05.2005 року, сума податку на додану вартість 68868,81грн., № 1415 від 23.05.2005 року, сума податку на додану вартість 24279,46 грн., № 1434 від 23.05.2005 року, сума податку на додану вартість 45661,93 грн., № 1437 від 06.06.2005 року, сума податку на додану вартість 44815,5 грн., № 1451 від 06.06.2005 року, сума податку на додану вартість 62749,49 грн., № 1456 від 06.06.2005 року, сума податку на додану вартість 44166,00 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 03.08.2005 року Солом'янським районним судом м. Києва прийнято рішення у справі №2-2841-1/05, яким зобов'язано Оболонську районну державну адміністрацію в м. Києві скасувати державну реєстрацію TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" (код ЄДРПОУ 33229549) та виключити з державного реєстру підприємств та організацій TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2". Датою анулювання реєстрації TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" в якості платника податку на додану вартість є 13.03.2006 року (копію акта анулювання свідоцтва від 13.03.2006 року, наданого відповідачем, долучено до матеріалів справи).

Таким чином, свідоцтво платника податку на додану вартість TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" було анульовано 13.03.2006 року, тоді як податкові накладні TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" були складені в період з травня 2005 року по січень 2006 року, тобто до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", суд першої інстанції правильно посилався на те, що підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану

вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи,

зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Оскільки позивач є платником податку на додану вартість, відповідно до ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", а згідно з п. 1.7 ст. 1 даного Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) , тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно посилався на пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на час господарських відносин позивача з TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2"), яким передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також суд першої інстанції правильно посилався на вимоги пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Господарський суд правильно зазначив, що згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з вимогами пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (z0233-97) , податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкові накладні, як вказано у акті перевірки, було підписано не уповноваженою особою, а саме - засновником TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_1., а не керівником підприємства, та скріплені печаткою TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998 року (z0172-98) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612 (z0172-98) , у редакції, чинній на момент взяття TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" на податковий облік, для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

заяву за формою N 1-ОПП (додаток 1);

завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;

копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

Пунктом 4.13 вказаної Інструкції (z0172-98) встановлено, що усі документи, перелічені в пункті 4.7, подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.

Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загальному відділі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, реорганізацію, унесення змін) платників податків за ф. N 2-ОПП. Перевірку паспортних даних та встановлення місцезнаходження платника податків виконують підрозділи податкової міліції. Заява заповнюється друкарським способом або від руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства.

Підставами для реєстрації гр. ОСОБА_1. у податкових органах як засновника TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" стали визначені законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрації, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації.

Згідно з відомостями, отриманими від ДПІ у Оболонському районі м. Києва як податкового органу, в якому TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" перебувало на податковому обліку (інформаційна довідка від 29.12.2006 року № 10723/7/23-604) гр. ОСОБА_1. на час укладення та виконання вищевказаного договору був уповноважений на здійснення господарської діяльності від імені TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" та в податковому обліку обліковувався як власник і керівник підприємства.

При цьому обставини щодо відсутності у власника підприємства гр. ОСОБА_1. відповідних повноважень Солом'янським районним судом м. Києва не встановлювались, не досліджувал ись та не оцінювались, що вбачається зі змісту самого рішення (його мотивувальної частини).

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду м. Києва в тому, що рішення районного суду не звільняє позивача від доведення (надання доказів) визнання недійсними в установленому законом порядку податкових накладних, виписаних позивачу TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2", на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, так і визнання недійсним договору, укладеним між позивачем та TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Крім того, судом першої інстанції правильно враховано, що Договір № 4 від 06.12.2004 року, укладений між TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" та позивачем, та податкові накладні від імені TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" підписано його власником і керівником гр. ОСОБА_1., що підтверджується вищезазначеними документами. Разом з тим позивачем не надано жодних доказів того, що вказана особа не була уповноважена у встановленому законом порядку на підписання вказаних документів.

Разом з тим, колегія суддів вважає правильним посилання суду першої інстанції на те, що факт визнання недійсними установчих документів чи скасування державної реєстрації TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2", а також встановлення Солом'янським районним судом м. Києва обставин, що призначений директором TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_2. переховується від власника підприємства, не тягне за собою недійсність всіх укладених ним угод та виписаних податкових накладних з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

В матеріалах справи відсутні докази як визнання недійсними податкових накладних, виписаних позивачу TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2", на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, так і визнання недійсним договору, укладеного між позивачем та TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2".

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" податкових накладних, суд першої інстанції правильно визнав помилковими.

Оскільки доводи відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, слід визнати, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, тому підстав для скасування або зміни рішення суду не має.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2007 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: ись та не оцінювались, що вбачається зі змісту самого рішення (його мотивувальної частини).

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду м. Києва в тому, що рішення районного суду не звільняє позивача від доведення (надання доказів) визнання недійсними в установленому законом порядку податкових накладних, виписаних позивачу TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2", на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, так і визнання недійсним договору, укладеним між позивачем та TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Крім того, судом першої інстанції правильно враховано, що Договір № 4 від 06.12.2004 року, укладений між TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" та позивачем, та податкові накладні від імені TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" підписано його власником і керівником гр. ОСОБА_1., що підтверджується вищезазначеними документами. Разом з тим позивачем не надано жодних доказів того, що вказана особа не була уповноважена у встановленому законом порядку на підписання вказаних документів.

Разом з тим, колегія суддів вважає правильним посилання суду першої інстанції на те, що факт визнання недійсними установчих документів чи скасування державної реєстрації TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2", а також встановлення Солом'янським районним судом м. Києва обставин, що призначений директором TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_2. переховується від власника підприємства, не тягне за собою недійсність всіх укладених ним угод та виписаних податкових накладних з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

В матеріалах справи відсутні докази як визнання недійсними податкових накладних, виписаних позивачу TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2", на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, так і визнання недійсним договору, укладеного між позивачем та TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2".

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих TOB "ІНФОРМАЦІЯ_2" податкових накладних, суд першої інстанції правильно визнав помилковими.

Оскільки доводи відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, слід визнати, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, тому підстав для скасування або зміни рішення суду не має.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2007 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.