Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. І.,

Сороки М. О.,

Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України про земельних ресурсах до Київської міської ради, третя особа Відкрите акціонерне товариство "Завод "Ленінська кузня", про скасування рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року, -

У лютому 2007 року заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України про земельних ресурсах звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа ВАТ "Завод "Ленінська кузня", про визнання нечинним і скасування рішення Київської міської ради від 17.03.05 № 169/2745 "Про передачу відкритому акціонерному товариству "Завод "Ленінська кузня" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та адміністративними приміщеннями на вул. Шовкуненка, 6 у Солом’янському районі м. Києва".

Постановою Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на постанову Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року заступник прокурора м. Києва ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

ВАТ "Завод "Ленінська кузня" надало заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, оскільки вони ухвалені відповідно до норм матеріального права та на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.05 відповідачем було прийнято рішення № 169/2745 "Про передачу відкритому акціонерному товариству "Завод "Ленінська кузня" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та адміністративними приміщеннями на вул. Шовкуненка, 6 у Солом’янському районі м. Києва", відповідно до п.1 якого було затверджено проект відведення земельної ділянки третій особі для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та адміністративними приміщеннями на вул. Шовкуненка, 6 у Солом’янському районі м. Києва.

Відповідно до ч.6 ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об’єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди обґрунтовано виходили з того, що надання земельної ділянки третій особі було погоджено Управлінням охорони навколишнього природного середовища, Солом’янською районною в місті Києві державною адміністрацією, Головним державним санітарним лікарем м. Києва, Головним управлінням культури, мистецтв та охорони культурної спадщини, Державною службою охорони культурної спадщини, Головним управлінням містобудування, архітектури і дизайну міського середовища, Головним управлінням земельних ресурсів КМДА, Київським міським головним управлінням земельних ресурсів, висновком державної землевпорядної експертизи.

При цьому, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища був складений висновок № 19-745, яким надання земельної ділянки було погоджено з обмеженнями і умовами користування. Наявність у вказаному висновку певних обмежень та умов користування не свідчить про непогодження Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища проекту відведення земельної ділянки, а вказує на певні умови, яких повинна дотримуватись третя особа під час використання земельної ділянки та будівництва об’єкту. Це підтверджується власне змістом вказаних у висновку обмежень та умов користування, та зобов’язання відповідачем третьої особи виконувати вказані вимоги під час користування земельною ділянкою та будівництва об’єкту.

Крім того, відповідно до протоколу громадських слухань в Солом’янському районі міста Києва від 04.10.06, затвердженого Головою Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації 05.10.06, були проведені громадські слухання, на яких було вирішено надати згоду на проведення всіх подальших робіт щодо будівництва об’єкту по вул. Шовкуненка, 6 у Солом’янському районі м. Києва.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача є безпідставними, тому обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва відхилити, а постанову Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .