Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С. А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

при секретареві - Сидорович О.В.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

(довіреність від 26 червня 2007 року ),

провівши у відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_1 до Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про визнання неправомірними дій та бездіяльності,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2006 року, -

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області з позовом про визнання неправомірними дій та бездіяльності, посилаючись на те, що остання 28 липня 2005 року застосувала відносно нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження за порушення норм адвокатської етики при взаємовідносинах з громадянином ОСОБА_3 Однак, указане рішення у триденний строк, встановлений пунктом 24 Указу Президента України "Про положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури" йому не надала, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості оскаржити його до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.

Указані дії Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області просив визнати неправомірними та зобов'язати негайно видати йому зазначене рішення.

Під час розгляду справи позивач отримав рішення, в зв'язку з чим уточнив позовні вимоги та просив визнати неправомірною бездіяльність Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області щодо своєчасного надання рішення від 28 липня 2005 року та інформування про час та місце розгляду скарги ОСОБА_3, а також надання всіх документів по дисциплінарному провадженню відносно нього.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2006 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області щодо своєчасного ненадання ОСОБА_1 рішення від 28 липня 2005 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування зазначених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 5 Розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Як вбачається з матеріалів справи, вона вирішена судом першої інстанції після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) .

Відповідно до частини 2 статті 20 КАС України, апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

Отже, виходячи з системного аналізу наведених правових норм, апеляційний суд, як адміністративний, компетентний переглядати рішення місцевого суду лише за умови, якщо останній вирішував справу за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Оскільки ж справа судом першої інстанції вирішувалася не як адміністративна, апеляційний суд повинен був переглянути рішення суду першої інстанції за тими нормами процесуального права, якими керувався суд першої інстанції при його прийнятті.

Усупереч наведеному вище, апеляційний суд переглянув рішення суду першої інстанції за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , що призвело до порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2006 року скасувати.

Справу направити до Апеляційного суду міста Києва для розгляду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.