22-а-2114/08 Про визнання нечинним рішення - 26.01.2009 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Департамента контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України на постанову Господарський суд Автономної Республiки Крим ( Башилашвілі О.І. ) від 27.10.08 по справі № 22-а-2114/08

за позовом Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" (вул. Македонського, 1, Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98400)

до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України (вул. Грінченка 1,Київ 1,01001)

про визнання нечинним рішення

Постановою Господарського суду АР Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 27 жовтня 2008 року у справі № 2-29/8777.1-200 (№ 22-а-2114/08) позов Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про визнання недійсним рішення було задоволено. Рішення Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України № 000033 від 08 січня 2004 року було визнано недійсним.

Не погодившись з постановою суду, Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду АР Крим від 27 жовтня 2008 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення нормам матеріального і процесуального права а також фактичним обставинам справи. Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції не повно з’ясував обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Так, заявник посилається на статтю 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"згідно до якого, виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту. На думку заявника, законодавством передбачено, що кожен із перелічених видів спиртів може зберігатися при умові внесення місця зберігання в Єдиний реєстр. Заявник апеляційної скарги також вказує, що судом першої інстанції не досліджено факт виробництва спирту-сирцю виноградного без наявності ліцензії.

У судовому засіданні 26 січня 2009 року представник Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні 26 січня 2009 року представник ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення Господарського суду АР Крим від 27 жовтня 2008 року відповідає вимогам діючого законодавства України та засновано на фактичних обставинах справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Господарським судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 07 жовтня 2003 року Регіональним Управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів в АР Крим ДПА України була проведена перевірка ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" з питань додержання вимог чинного законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів.

В результаті перевірки було встановлено порушення ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" вимог частини 5 і частини 11 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва й обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів", що виразилося у зберіганні спирту в місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру й здійснення виробництва спирту-сирцю виноградного без наявності ліцензій, про що складений акт за № 1 від 07 жовтня 2003 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДААК ДПА України було прийнято рішення від 08 січня 2004 року № 000033 про застосування фінансових санкцій до ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод"у вигляді штрафу в розмірі 512500 грн. При цьому, з рішення від 08 січня 2004 року вбачається, що при розрахунку фінансових санкцій відповідач керувався абзацом 3 та 9 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме –за виробництво спирту-сирцю виноградного без наявності ліцензії застосовано штраф у розмірі 200% вартості виробленої продукції та за зберігання спирту-сирцю у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру –100% вартості товару, який знаходиться в такому місце зберігання.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 17 Закону до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у випадку виробництва спирту етилового, коньячного й плодового, спирту–сирца плодового без наявності ліцензії – у розмірі 200% вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менш 8500 грн.

Таким чином, для визначення розміру штрафу треба встановити вартість виготовленої без ліцензії продукції за оптово-відпускними цінами.

Однак, у акті перевірки від 07 жовтня 2003 року не містяться відомості відносно вартості виготовленого спирту –сирцю виноградного, і у тому числі за оптово-відпускними цінами, а також період у якому спирт – сирець виноградний був виготовлений з порушенням вимог Закону (481/95-ВР) .

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі, у тому числі, письмових доказів.

Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а відповідно до частини 4 цієї статті обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для відповідача таким належним доказом є саме акт перевірки, у якому повинні бути зазначені всі фактичні дані (первинні документи бухгалтерського та податкового обліку), на підставі яких уповноважений контролюючий орган має право зробити висновок про порушення суб’єктом господарювання вимог закону.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку про те, що акт перевірки за № 1 від 07 жовтня 2003 року не може бути доказом порушення позивачем вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва й обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" (481/95-ВР) щодо виробництва спирту-сирця виноградного без наявності ліцензії.

Крім того, судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції відносно того, що у акті перевірки зазначено відсутність ліцензії на виробництво коньячних виноматеріалів і викурку спирту –сирцю й коньячного спирту (молодого), тоді як абзацом 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва й обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів"встановлено відповідальність за виробництво без відповідної ліцензії іншого виду товару - спирту етилового, коньячного і плодового, спирту – сирця плодового.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності застосування фінансових санкції за зберігання спирту –сирцю виноградного в місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, тому що відповідно до абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва й обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується штраф у розмірі 100% вартості товару, що перебуває в такому місці зберігання, але не менш 1700 грн.

Таким чином, для притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності за вказаною нормою Закону (481/95-ВР) необхідно встановити конкретне місце, де зберігався спирт з порушенням вимог Закону (481/95-ВР) , а також вартість такого спирту.

Однак, в акті перевірки від 07 жовтня 2003 року № 1 не зазначені ні вартість спирту - сирцю виноградного, ні місце, де він зберігався у порушення вимог Закону (481/95-ВР) .

Згідно абзацу 17 статті 1 Закону місце зберігання –це місце, що використається для зберігання спирту, або приміщення, що використовується для зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені в Єдиний державний реєстр місць зберігання.

Разом з тим, у матеріалах справи є довідка серії № 000085 від 16 грудня 2002 року про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру спирту етилового за адресою АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Підгородня, 89 (а.с. 33), тому вважати, що зберігання спирту-сирцю виноградного у даному місце зберігання є порушенням вимог Закону є несправедливим. Такі висновки судової колегії ґрунтуються на тому, що статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва й обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів"встановлено обов’язок суб’єктів господарювання щодо зберігання у внесених до Єдиного реєстру місць зберігання саме спирту, а не конкретних його видів, що вказані у статті 1 Закону. Закон не вимагає від виробників реєструвати на кожен вид спирту окреме місце зберігання, а суду не надані докази того, що спирт –сирець виноградний зберігався в іншому місці ніж те, що зазначено у довідці від 16 грудня 2002 року.

Не приймаючи до уваги наявність у позивача довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру від 16 грудня 2002 року, відповідач повинен у відповідності з вимогами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України надати докази того, що ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод"зобов’язаний був зареєструвати місце зберігання спирту – сирцю виноградного. Такі докази судової колегії не надані.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що доказів правомірності і законності обґрунтованості спірного рішення про застосування штрафних санкції відповідачем не надано; висновки перевіряючи, що викладені у акті перевірки № 1 від 07 жовтня 2003 року не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень а факти вказаних у акті перевірки від 07 жовтня 2003 року слід вважати неналежно встановленими.

Таким чином, суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.