Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького міського обчислювального центру та Відкритого акціонерного товариства "Волиньгаз" про відновлення права на реєстрацію пільг та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2005 року та на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 15 березня 2006 року,

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Луцького міського обчислювального центру про відновлення права на реєстрацію пільг та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що він має право, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну податкову службу України" (509-12) та Закону України "Про міліцію" (565-12) , на 50% знижку по оплаті за надані комунальні послуги. У вересні 2004 року він звернувся до відповідача з проханням зареєструвати свої пільги, однак в цьому йому було відмовлено з посиланням на те, що центр виконує обчислювальні та інформаційні роботи за дорученням комунальних підприємств на основі договорів та діє за їх вказівками та на відсутність фінансування у державному бюджеті. Зазначену відмову відповідача позивач вважав незаконною, а тому просив суд зобов'язати Луцький міський обчислювальний центр зареєструвати його пільги на 50% знижку оплати комунальних послуг починаючи з 1 січня 2003 року по лютий 2005 року та відшкодувати заподіяну моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 15 березня 2006 року залишена без змін постанова Луцького міськрайонного суду від 21 грудня 2005 року, якою в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права. Зокрема, зазначає, що судами не було застосоване рішення Конституційного Суду України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачі з 1 січня 2003 рок по 1 січня 2005 року не проводили позивачу, як пенсіонеру податкової служби, реєстрацію пільг на 50% знижку оплати комунальних послуг та відмовили в його проханні щодо реєстрації та надання відповідних послуг.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди правильного виходили з того, що відповідно до ст. 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір, цільове спрямування цих видатків визначаються Законом України "Про Державний бюджет". Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) компенсація пільг пенсіонерам податкової служби, до яких відноситься позивач, не була передбачена.

Суд першої та апеляційної інстанції обгрунтовано не прийняли до уваги посилання позивача, щодо незастосування рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року (v007p710-04) , яким визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) , щодо зупинення надання пільг за оплату комунальних послуг, оскільки згадані положення втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 р." (1344-15) від 17 червня 2004 року; змін до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" пільговикам, до яких відноситься позивач дозволено в межах економії коштів субвенції з державного бюджету здійснювати розрахунки з підприємствами-постачальниками вказаних послуг з метою погашення заборгованості, яка утворилась лише у 2002 році та не погашена станом на 1 липня 2004 року.

Пунктом 2 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №426 (426-2003-п) ( зі змінами та доповненнями), встановлено, що пільги, компенсації і гаранти, на які мають право пільговики, надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактично понесених ним витрат за користування комунальними послугами. Іншого порядку надання пільг не має.

Враховуючи наведене, суди дійшли до правильного висновку, що відмова відповідачів у проведенні реєстрації пільг позивачу є законною та обгрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Волинської області від 15 березня 2006 року та постанову Луцького міськрайонного суду від 21 грудня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.