Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2006 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Українська каолінова компанія" до ОСОБА_1, Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області, виконавчого комітету Садківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області про визнання недійсним Державного акту на право власності на землю, -

встановила:

У вересні 2005 року ЗАТ "Українська каолінова компанія" звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просило визнати недійсним Державний акт на право власності на землю площею 0,69 га, виданий на ім'я ОСОБА_1 01.07.2003 року, зобов'язавши відповідачів та третю особу розробити нову проектно-технічну документацію по організації територій земельних часток (паїв) та виготовленню державних актів на право приватної власності на землю (земельні паї) реформованого КСП "Великогадомецьке" (до цього сільськогосподарське товариство "Хлібороб"), згідно якої виключити із земель, що підлягають розпаюванню, земельну ділянку розміром 150,2 га, надану в користування ЗАТ "Українська каолінова компанія". При цьому позивач зазначав, що постановою Верховної Ради України від 18 березня 1999 року Товариству були надані землі сільськогосподарського підприємства "Хлібороб": 14,7 га ріллі в постійне користування та 135,3 га - в тимчасове користування терміном на 30 років. Незважаючи на це, відповідачами були прийняті відповідні рішення, на підставі яких вказана земля була розпайована та видані Державні акти про право власності на землю, в тому числі і ОСОБА_1

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 07 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2006 року, прийнята відмова від позову і закрито провадження у даній справі в частині вимог, пред'явлених до ОСОБА_1

Постановою Бердичівського міськрайонного суду від 07 грудня 2005 року решту позову ЗАТ "Українська коалінова компанія" задоволено повністю. Скасовано Державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_1 та зобов'язано виконком Садківської сільської ради розробити проектно-технічну документацію по організації території земельних часток (паїв) та виготовленню державних актів на право приватної власності на землю (земельні паї) реформованого КСП "Великогадомецьке", згідно якої земельна ділянка - розміром 0,69 га буде виключена із земель, що підлягали розпаюванню.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2006 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Бердичівського міськрайонного суду від 07 грудня 2005 року залишено без задоволення.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин і причин пропуску строку апеляційного оскарження, просить ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2006 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження, колегією суддів було встановлено, що в порушення вимог ст. 167 КАС України (2747-15) копія постанови не була надіслана ОСОБА_1

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заяву на апеляційне оскарження постанови суду ОСОБА_1 подала 27.12.2005 року, а апеляційну скаргу лише 13.02.2006 року, яка 17.02.2006 року надійшла до апеляційного суду Житомирської області.

У суді апеляційної інстанції заявниця та її представник не вказали жодної поважної причини, з якої було пропущено 20-ти денний строк (з 28.12.2005 року по 16.01.2006 року) на подання апеляційної скарги.

Зазначений висновок підтверджується матеріалами справи та протоколом судового засідання (а.с. 162-164).

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України (2747-15) , пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження в силу положень ст. 220 КАС України (2747-15) не можуть бути взятими до уваги судом касаційної інстанції, оскільки такі не наводились та не були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням наведених обставин, судом апеляційної інстанції було зроблено обгрунтований висновок про відсутність підстав для поновлення процесуального строку.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, за винятком випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .