Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. I.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Партенітської селищної ради до ОСОБА_1 про заборону проведення несанкціонованої акції, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2006 року Партенітська селищна рада звернулася до Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_1 про заборону проведення на території смт. Партеніт несанкціонованої акції автопробігу реквієму, присвяченого 62-х річчю депортації кримсько-татарського народу з Криму.

Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2006 року, заборонено проведення акції автопробігу присвяченого 62-й річниці депортації кримсько-татарського народу з Криму на території Партенітської селищної ради ОСОБА_1 і всім особам, що беруть участь в автопробігу, зобов'язавши розблоковувати автодороги, що ведуть до смт. Партеніт. Виконання рішення покладено на Алуштинський МВ ГУ МВС України в Криму.

У касаційній скарзі на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2006 року ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, організатори акції попередньо не попередили органи виконавчої влади або місцевого самоврядування про час, кількість учасників, місце, тривалість і маршрут руху автопробігу на території Партенітської селищної ради. Тому, внаслідок скупчення великої кількості транспортних засобів при в'їзді в смт. Партеніт тривалий час був заблокований рух по автотрасі республіканського значення, а Партенітська селищна рада, не сповіщена про проведення акції автопробігу була позбавлена можливості провести попередні заходи для забезпечення безперешкодного і безпечного проведення даної акції.

Статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основних свобод людини (Рим, 1950; далі - Конвенція), яка з 11 вересня 1997 року набрала чинності для України, передбачено обов'язок держави забезпечити ефективне використання особою права мирних зборів, допускаючи встановлення законом обмежень, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до ст.. 39 Конституції України (254к/96-ВР) право громадян на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких вони завчасно сповіщають органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, може бути обмежене судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Таким чином, про відповідні зібрання та інші заходи необхідно у будь-якому випадку своєчасно сповістити (повідомити) органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Задовольняючи позов, суди обгрунтовано виходили з того, що організаторами проведення автопробігу не були виконані всі необхідні та істотні, передбачені ч. 2 ст. 39 Конституції України (254к/96-ВР) та ст..11 Конвенції, умови для проведення цього масового заходу.

Таким чином, не був дотриманий необхідний баланс між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів мешканців селища і іншого населення і цілями, на досягнення яких були спрямовані оскаржувані дії.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,-УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .