Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді: Бутенка В.I.,

Сороки М.О. (доповідача),

Штульмана I.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб ВАТ "Харківгаз",

встановила:

У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій заступника голови правління з питань безпеки ВАТ "Харківгаз" Руднєва С.I. по розгляду його заяв, визнання неправомірним наказу заступника начальника відділу охорони ВАТ "Харківгаз" Бойка В.Р. про переведення ОСОБА_1, зобов'язання адміністрації ВАТ "Харківгаз" відмінити наказ, притягнення Бойка В.Р. до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2003 року позов визнано неподаним та повернуто позивачу.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2003 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та відмовлено позивачу у прийнятті позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить судове рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Відмовляючи у прийнятті позову, суд виходив з того, що відповідно до ч.9 ст. 136 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , чинного на час постановлення судових рішень у справі, суддя відмовляє у прийнятті заяви, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом на неправомірні дії посадових осіб ВАТ "Харківгаз" в інтересах своєї дружини ОСОБА_1

Висновок суду про те, що в прийнятті скарги слід відмовити, оскільки вона подана позивачем без повноважень на ведення справи, відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для його обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2003 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути оскаржені лише за винятковими обставинами - з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права; визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України - протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.