Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Гуріна М.I.,

Кобилянського М.Г.,

Федорова М.О.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Замезі Ю.I.,

з участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 29 листопада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради Луганської області про перерахунок щорічної грошової допомоги,

в с т а н о в и л а :

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Посилався на те, що відповідач в порушення вимог частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) щорічно сплачує йому як учаснику бойових дій грошову допомогу у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною пенсією за віком, внаслідок чого за 2003-2005 роки утворилася заборгованість, яку просив стягнути в сумі 1 898,75 грн.

Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 22 вересня 2006 року позов задоволено.

Постановою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 29 листопада 2006 року скасовано рішення суду першої інстанції і в позові відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій й відповідно до вимог частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) щорічно до 5 травня має право на одержання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

У 2003 році отримав разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 90 грн., у 2004 році - 120 грн., у 2005 році - 250 грн., з врахуванням обмежень, встановлених законами України про державний бюджет на відповідні роки.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлювався Законами України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що сплата грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій правомірно відбувалася з врахуванням обмежень, встановлених законами України про державний бюджет на відповідні роки.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Законами України про державний бюджет України встановлювався розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій на відповідний рік.

Законами України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) , "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) встановлювався розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій на відповідний рік: на 2003 рік - в сумі 90 грн., на 2004 рік - 120 грн., на 2005 рік - 250 грн.

Обгрунтовуючи заперечення проти позову суб'єкт владних повноважень посилався на компетенцію, якою наділений у вирішенні питань, пов'язаних з виплатою разової грошової допомоги учасникам бойових дій, та на вимоги законів, якими встановлений її розмір.

Завдання адміністративного судочинства, згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а у разі виникнення сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, він звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Статтею 95 Конституції України (254к/96-ВР) встановлено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком не узгоджується з вимогами статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Сфера правовідносин, що регулюються цим Законом визначена у преамбулі до нього, де зазначено, що даний Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Переглядаючи справу суд апеляційної інстанції обгрунтовано виправив недоліки рішення суду першої інстанції.

Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підстав для його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 29 листопада 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.