Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.

за участю представників:

позивача: Довбак О.Я., дов. № 1 від 02.08.2007 р.;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 р.

у справі № 5/91-19/19А господарського суду Львівської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.

Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Львівської області від 29.03.2006 р. у справі № 5/91-19/19А частково задоволено позовні вимоги ТОВ "Агровіта" та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПI у Шевченківському районі м. Львова № 0005642320/0/28864 від 14.10.2005 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 58 685 грн., в розмірі 57 812,46 грн., а податкове повідомлення-рішення № 0005632320/0/28789 від 14.10.2005 р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в сумі 37 408,20 грн., в розмірі 36 635,66 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 р. постанову місцевого господарського суду скасовано. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0005632320/0/28789 від 14.10.2005 р. в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 32 521,2 грн., в тому числі 25 045,07 грн. - за основним платежем; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0005642320/0/28864 від 14.10.2005 р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 30 054,09 грн., в тому числі за основним платежем 20 036,06 грн. В решті вимог - в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, ДПI у Шевченківському районі м. Львова оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 29.03.2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 р. в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача просив залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини справи.

ДПI у Шевченківському районі м. Львова було проведено виїзну планову документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) ТОВ "Агровіта" за період з 01.01.2004 р. по 30.06.2005 р., за результатами якої складено № 448/23-0/30052079 від 12.10.2005 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , а саме, не включено до валового доходу в II кварталі 2005 р. дохід в сумі 575,02 грн., отриманий як безповоротна фінансова допомога, чим занижено податок на прибуток в сумі 143,76 грн.; п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) - занижено валовий дохід у II кварталі 2005 р. на суму 10 875 грн., чим занижено податок на прибуток в сумі 2 265,63 грн.; порушено пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону - підприємством зайво віднесено до складу валових витрат витрати по отриманих послугах, які не підтверджено первинними документами у 2004 р. в сумі 2 000 грн., чим занижено податок на прибуток в сумі 500 грн.; порушено пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону - завищено склад валових витрат на суму 103 617,81 грн.; порушено пп. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 "Про податок на додану вартість" - занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 812,5 грн.; порушено пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону- зайво віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 20 723,55 грн. по послугах, вартість яких не відноситься до складу валових витрат; порушено пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону - зайво включено до податкового кредиту в березні 2005 р. податок на додану вартість в сумі 16587,6 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 14.10.2005 р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0005632320/0/28789, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 37 408,20 грн., з яких 28 813,80 грн. - основний платіж та 8594,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0005642320/0/28864, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 58 685,50 грн., з яких 39 123,70 грн. - основний платіж та 19 561,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; у разі втрати, знищення або псування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Пунктом 2.1.2 акту перевірки встановлено, що в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України "562500 Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) позивачем занижено валовий дохід у 1 кварталі 2005 р. на суму 10 875 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 1 812,5 грн.

Колегія суддів погоджується з позицією судів, що такий висновок податкового органу не базується на первинних документах податкового обліку позивача та суперечить вимогам чинного податкового законодавства, оскільки перевіряючими безпідставно визначено незаконним коригування валового доходу підприємства позивача внаслідок виявлення дефектів проданого товару та зменшення суми договору з ВАТ "Миколаївцемент".

Щодо донарахувань по господарських операціях стосовно виконання ремонтних робіт млина № 6 та млина № 7 згідно договорів № 18/02 від 21.02.2005 р. та № 01/02 від 01.02.2005 р., то згідно договору виконання таких робіт повинно було здійснюватись відповідно до проектної документації, графіку робіт, оплата проводитись згідно актів прийняття виконаних робіт (форми КБ-2В, довідок форми № 3).

Як встановлено судами, виконання вказаних робіт у відповідності з вимогами договорів описано перевіряючими в акті перевірки з посилання на відповідні акти приймання виконаних робіт, а тому суди дійшли до висновку про відсутність з боку позивача завищення валових витрат по зазначених господарських операціях.

Також судами встановлено, що у пункті 2.2.2 акту перевірки зазначено, що підприємством позивача протягом квітня-липня 2004 р. завищено валові витрати в розмірі 15 000 грн. вартості послуг ПП "Укртехнопроект", оскільки, на думку перевіряючих, двохсторонні акти прийому-передачі робіт на зазначену суму не відповідають нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , внаслідок чого позивачем порушено норми пп.5.2.1, пп. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вищевказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Позивачем надано до перевірки акти виконаних робіт № 4 від 08.04.2004 р. на суму 7500 грн., в т.ч. ПДВ 1250 грн., № 5 від 28.05.2004 р. на суму 2000 грн., в т.ч. ПДВ 333,33 грн., № 6 від 10.06.2004 р. на суму 2000 грн., в т.ч. ПДВ 333,33 грн. № 7 від 05.07.2004 р. на суму 2000 грн., в т.ч. ПДВ 33333 грн., № 8 від 08.07.20004 р. на суму 1500 грн., в т.ч. ПДВ 250 грн.

У даних актах про виконання робіт у пункті 1 зазначено: "проведено пошук постачальників труб", а в пункті 2 "проведено пошук потенційних покупців на труби- ЛМКП "Львівтеплоенерго", ПП "Спецелектропостач". Проте, жодних документів, які б засвідчували налагодження контактів з потенційними покупцями ЛМКП "Львівтеплоенерго", ПП "Спецелектропостач" та ПП "Укртехно-проектом" на користь позивача, позивач не надав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обгрунтовано погодився з висновком податкового органу про порушення позивачем норм п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , що призвело до завищення складу валових витрат протягом квітня-липня 2004 року в сумі 15 000 грн., в т.ч. ПДВ 2 500 грн.

У пункті 2.2.4 акту перевіряючими зазначено, що операція купівлі-продажу труб за договором від 10.03.2005 р. № 10-03, укладеним між позивачем та ПП "Промбудторг" є безтоварною внаслідок відсутності накладних за формою М-1, М-7, М-11 та ТТН, за відсутності яких витрати в сумі 82 938 грн. зайво віднесено до складу валових витрат.

В цій частині суд апеляційної інстанції також погодився з висновком податкового органу, оскільки позивачем не було надано документів, які б фіксували факт здіснення передачі товарів: відсутня інформація про площу приміщення для зберігання матеріалів, матеріально-відповідальних осіб, транспортний засіб, місце завантаження/розвантаження товару, шлях транспортування товару, дані про осіб, що були учасниками господарської операції.

Тобто, підприємством в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) зайво віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню товару без документів, а податковим органом правомірно донараховано позивачу 3 768,73 грн. податку на прибуток та 19 087,64 грн. податку на додану вартість.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 5/91-19/19А суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.