ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"04" грудня 2007 р. Справа № 29/28а
к/с № К-25840/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Усенко Є.А.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.
розглянувши касаційну скаргу Комунального автотранспортного
підприємства № 052810
на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від
19.06.2006 року
та постанову Господарського суду Донецької області від
21.04.2006 року
по справі № 29/28а
за позовом Комунального автотранспортного підприємства №
052810
до Державної податкової інспекції у м. Краматорську донецької
області
за участю третьої особи з боку позивача Державного управління
екології та природних ресурсів у Донецькій області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року Комунальне автотранспортне підприємство №
052810 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду
Донецької області з позовною заявою до Державної податкової
інспекції у м. Краматорську донецької області (далі по тексту -
відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від
03.08.2005р. №0003732341\0\33655 та від 30.08.2005р.
№0003732341\1\40019, №0003822341\1\40018.
Постановою господарського суду Донецької області від
21.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького
апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року у справі №
29/28а в задоволені позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у позові, суди виходили з того, що згідно до
вимог чинного законодавства позивач є платником збору за
забруднення навколишнього природного середовища і він зобов'язаний
був обчислити збір виходячи з фактичних обсягів розміщення
відходів.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій
позивач подав касаційну скаргу, в якій просить змінити рішення
суду апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу Донецького
апеляційного господарського суду та скасувати оскаржувані
податкові повідомлення-рішення, оскільки вважає, що постанову та
ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та
процесуального права та без належного врахування всіх обставин
справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами
попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано
положення статті 158 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, а також зазначає, що
судами були проігноровані та залишені без будь-якого аналізу
докази, на які посилався позивач в обгрунтування своїх вимог.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною
податковою інспекцією в м. Краматорську Донецької області була
проведена планова документальна перевірка Комунального
автотранспортного підприємства № 052810 щодо своєчасності,
достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів
(обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства за
період з 01.01.2003р. по 31.03.2005р., за результатами якої
складений акт від 01.08.2005р. №189/23-2-05448946.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.2 та п.4
Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього
природного середовища та стягнення цього збору", затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99р. №303
( 303-99-п ) (303-99-п)
, та п.п.2.1 п.2, п.3 Iнструкції про порядок
обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного
середовища, затвердженої спільним наказом Мінекоресурсів і ДПА
України від 19.07.99р. за №162/379 ( z0544-99 ) (z0544-99)
, об'єми твердих
побутових відходів, розміщених на звалищному полігоні за період з
01.01.2003р. по 31.03.2005р. зазначені не в повному обсязі, що
призвело до донарахування податкового зобов'язання зі збору за
забруднення навколишнього природного середовища за розміщення
відходів на загальну суму 72795грн. 49коп.
Рішенням виконкому Краматорської міської ради від
04.04.2001р. №179 "Про удосконалення системи поводження з
побутовими відходами" встановлено, що єдиним об'єктом, де повинні
захоронюватись тверді побутові відходи, є міський полігон ТПВ,
який знаходиться на балансі Комунального автотранспортного
підприємства № 052810.
У 2003-2005рр. Державним управлінням екології та природних
ресурсів в Донецькій області були видані позивачу дозволи на
розміщення відходів, у тому числі твердих побутових та були
затверджені ліміти на розміщення таких відходів.
На підставі висновків акта перевірки податковим органом було
прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.08.2005р.
№0003732341\0\33655, яким позивачу згідно підпункту "б" п.п.4.2.2.
п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено суму податкового зобов'язання зі
збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі
103603 грн. 99 коп., у тому числі основний платіж -72795 грн.49
коп., штрафні (фінансові) санкції в сумі 30808 грн.50 коп. Штрафні
(фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3, п.17.1 ст.17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
За результатами розгляду скарги позивача в порядку
адміністративного оскарження рішенням Державної податкової
інспекції в м. Краматорську Донецької області №39665/10/25-013-8
від 29.08.2005р., сума податкового зобов'язання зі збору за
забруднення навколишнього природного середовища було збільшено на
5905 грн.28 коп., у тому числі основний платіж - 210 грн.68 коп.,
штрафні (фінансові) санкції в сумі 5694 грн.60 коп. За
результатами адміністративного оскарження відповідачем було
складено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2005р. №
0003732341/1/40019, яким визначено суму податкового зобов'язання
зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі
103603 грн.99 коп., а також податкове повідомлення-рішення від
30.08.2005р. №0003822341/1/40018, яким визначено суму податкового
зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного
середовища в сумі 5905 грн.28 коп., у тому числі основний
платіж -210 грн.68 коп., штрафні (фінансові) санкції в сумі 5694
грн.60 коп.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно статуту, основним
видом діяльності позивача є надання послуг підприємствам,
установам, організаціям та мешканцям міста Краматорська по
вивезенню та розміщенню твердих побутових відходів. Зазначені
послуги надаються позивачем на підставі укладених типових
договорів з юридичними особами про надання послуг на вивіз та
розміщення твердих побутових відходів.
Позивач є платником збору за забруднення навколишнього
природного середовища, що ним не заперечується і подавав до
податкової інспекції відповідні розрахунки збору виходячи з
обсягів викидів та відходів, які ним утворювалися безпосередньо.
Відповідно до ст.67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах,
встановлених законом.
Статтею 44 Закону України "Про охорону навколишнього
природного середовища" ( 1264-12 ) (1264-12)
встановлений збір за
забруднення навколишнього природного середовища, який визначається
на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих
речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про охорону
навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) (1264-12)
розміщення
відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на
визначених місцевими радами територіях у межах установлених
лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що
забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної
сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та
здоров'я людей.
Статтею 17 наведеного Закону України до компетенції Кабінету
Міністрів України віднесено встановлення порядку визначення збору
та її граничних розмірів за користування природними ресурсами,
забруднення навколишнього природного середовища, розміщення
відходів, інших видів шкідливого впливу .
Відповідно до статті 39 Закону України "Про відходи"
( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
( 187/98-ВР) за розміщення відходів із суб'єктів
підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати
встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю
обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та
цінності території на якій вони розміщені. За понадлімітне
розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі.
Одержані кошти зараховуються до відповідних фондів охорони
навколишнього природного середовища згідно із законом. Нормативи
плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р.
№303 ( 303-99-п ) (303-99-п)
затверджений Порядок встановлення нормативів
збору за забруднення навколишнього природного середовища і
стягнення цього збору, згідно п.2 якого збір за забруднення
навколишнього природного середовища справляється за: викиди в
атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди)
стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди
забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди);
розміщення відходів.
Згідно абзацу другого пункту 4 наведеного Порядку суми збору,
який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення,
скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору
самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і
розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів
і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем
знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного
середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової
адміністрації України за № 162/379 від 19.07.99р., зареєстрований
в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 р. за № 544/3837
( z0544-99 ) (z0544-99)
, затверджена Iнструкція про порядок обчислення та
сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища,
згідно до п. 2.1 якої платниками збору є суб'єкти господарювання,
незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії,
відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу
юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної
громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і
організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують
доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і
в межах її континентального шельфу та виключної (морської)
економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє
природне середовище та розміщення відходів.
Згідно до п.п.3.2. п. З цієї Iнструкції об'єктом обчислення
збору є у тому числі обсяги відходів, що розміщуються у спеціально
відведених для цього місцях чи на об'єктах.
За таких підстав, суди дійшли вірного висновку, що позивач є
платником збору за забруднення навколишнього природного середовища
як підприємство, яке здійснює розміщення відходів і він
зобов'язаний був обчислити збір виходячи з фактичних обсягів
розміщених ним відходів та, відповідно, висновок податкового
органу про заниження позивачем податкового зобов'язання зі збору
за забруднення навколишнього природного середовища є правомірним.
З приводу посилання позивача у касаційній скарзі на те, що
докази, на які посилався позивач в обгрунтування своїх вимог в
суді апеляційної інстанції про скасування оскаржуваної постанови
суду першої інстанції та рішень відповідача, зокрема факти
самостійної сплати збору за забруднення навколишнього природного
середовища усіма суб'єктами підприємницької діяльності, установами
та організаціями, які уклали із позивачем договори на вивезення
відходів, та які, в свою чергу були залишені без уваги, то суд
касаційної інстанції зазначає таке.
Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) всіх
рівнів регулюються виключно законодавчими та нормативними актами,
що приймаються лише компетентними уповноваженими на це органами та
є обов'язковими для виконання на всій території України. Позивач
не входить до переліку таких органів та не має права самостійно
встановлювати порядок та процедуру сплати будь-яких законодавчо
визначених податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі
і вищезазначеного збору за забруднення навколишнього природного
середовища. В даному випадку позивач самостійно визначив порядок
та процедуру такої сплати в договорах на вивезення відходів, які в
свою чергу не являються законодавчими актами регуляторної
державної політики у сфері оподаткування.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія
суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу
Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року та
постанову Господарського суду Донецької області від 21.04.2006
року по справі № 29/28а такими, що прийняті з правильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд
касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести
до їх зміни чи скасування у справі № 29/28а.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства
№ 052810 залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від
19.06.2006 року та постанову Господарського суду Донецької області
від 21.04.2006 року залишити без змін.
Справу № 29/28а повернути до Господарського суду Донецької
області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Усенко Є.А.
підпис
Карась О.В.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
В секретар В.Б. Ликова