ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою державної податкової інспекції у м.Львові на постанову
господарського суду Львівської області від 18 квітня 2006 року та
ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 8 серпня
2006 року у справі №5/414-13/72А за позовом державного
територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до ДПI у
м.Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и л а :
В березні 2006 року ДТГО "Львівська залізниця" звернулося в
суд з позовом до ДПI у м.Львові, в якому просило скасувати
податкове повідомлення-рішення ДПI у м. Львові I від 17.03.2004 р.
№ 102320/0/5804 в частині нарахування пені у сумі 13676,48 грн.
Постановою господарського суду Львівської області від 18
квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського
апеляційного господарського суду від 8 серпня 2006 року, позов
задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ДПI у
м.Львові звернувся до Вищого адміністративного суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої
і апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд,
посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі
складеного ДПI у м. Львові акту перевірки №19/23-2/010599000 "Про
результати документальної перевірки дотримання вимог податкового
та валютного законодавства Львівської держаної залізниці за період
з 01.07.2001р. по 01.07.2003р." податковим органом винесено
податкове повідомлення-рішення №102320/0/5804 від 17.03.2004 року,
яким позивачу донараховано пеню за порушення термінів розрахунків
у сфері зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 305945,00
грн., з чим позивач не погоджується в частині нарахування пені в
сумі 13676,48 грн.
Згідно акту перевірки, за контрактом від 09.06.2000р. № 277
укладеного між фірмою "Hartland Fіnancіal Servіces Corp." та
позивачем, за період з 13 по 24 липня 2000 року Львівською
державною залізницею було надано послуг з перевантаження і
перестановки вагонів при перевезенні коксівного вугілля з Польщі в
Україну на суму 613907,25 грн. Нерезидент оплатив частину
виконаних робіт (608417,12 гри.), в результаті чого 18.07.2000р. у
підприємства виникла дебіторська заборгованість у сумі 5490,13
грн.
Дану заборгованість підприємство погасило 31.08.2000 року
шляхом переведення її на код резидента СП "Галметал" на підставі
листа СП "Галметал" від 21.08.2000 № 10.
Також судами встановлено, що 09.09.1999р. підприємством
укладено контракт № 619-99 з фірмою "Hartland Fіnancіal Servіces
Corp." (Угорщина) про надання додаткових послуг при перевезенні
енергетичного вугілля з в Україну.
За період з 12.01.2000р. по 29.05.2000р. було експортовано
послуг на суму 1607911,82 грн. У період з 14.01.2000р. по
19.07.2000р. в оплату послуг надійшло коштів в сумі 1603743,40
грн. Станом 28.08.2000р. виникла прострочена дебіторська
заборгованість фірми "THU Budapest" (Угорщина) перед позивачем в
сумі 4168,42 грн. Дану заборгованість підприємство погасило за
рахунок коштів резидента ЗАТ "Iнтеграція".
Державна податкова інспекція посилається на порушення
позивачем статтю 1 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.94 № 185/94-ВР - не
надходження частини валютної виручки, а також пункт 14 Указу
Президента України № 167/98 від 04.03.1998р. "Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
, який забороняє уступку
вимоги та переведення боргу незалежно від наявності угод чи
фінансових зобов'язань між резидентами, а також між резидентами та
нерезидентами.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів
(контрактів) відповідно до цього та інших законів України, крім
тих, що прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно ст.14 вищенаведеного Закону України, суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати
форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих,
що не суперечать законам України та відповідають міжнародним
правилам.
Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на момент виникнення правовідносин) зобов'язання
припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої
настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом
витребування. Для зарахування досить заяви однієї сторони.
Отже, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного
висновку, що припинення дебіторської заборгованості між резидентом
та нерезидентом шляхом уступки вимоги та переведення боргу
незалежно від наявності угод чи фінансових зобов'язань між
резидентами, а також між резидентами та нерезидентами не
суперечить діючому законодавству України та оскільки строк від
дати проведення митного оформлення послуг до дати проведення і
оформлення переуступки боргу не перевищував 90 календарних днів,
то відсутні підстави для нарахування пені у розмірі 0,3 % на суму
вищенаведених послуг.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін,
якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судами норм
матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло
призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної
інстанцій винесено законні і обгрунтовані рішення, постановлені з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав
для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Львові -
відхилити.
Постанову господарського суду Львівської області від 18
квітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського
суду від 8 серпня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді: