Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого: судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Шкляр Л.Т.,

при секретарі Деревенському I.I.,

за участю представників сторін: Мельник Н.I., Мартиненко Н.В., Сябренка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Валківської районної спілки споживчих товариств на постанову господарського суду Харківської області від 29 січня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2007 року у справі за позовом Валківської районної спілки споживчих товариств до Управління Пенсійного фонду України у Валківському районі Харківської області про визнання недійсною вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2006 року Валківська районна спілка споживчих товариств звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Валківському районі Харківської області про визнання недійсною вимоги про сплату боргу №Ю-92 від 09.06.2006 року.

Уточнивши позов, позивач просив визнати недійсним також і рішення № 29 від 14.04.2006 року

Позов мотивований тим, що спірні вимога і рішення прийняті в порушення вимог чинного законодавства України.

Постановою господарського суду Харківської області від 29 січня 2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2007 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій по справі позивач звернувся з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі Валківська районна спілка споживчих товариств просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову. При цьому посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій в ході з'ясування обставин по справі та перевірки їх доказами встановлено, що 14.04.2006 р. перевірка позивача проводилась на законних підставах. Згідно акту перевірки, позивач не здійснював нарахування та перерахування страхових внесків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , в зв'язку з чим йому донараховані зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період квітень - грудень 2005 р. та січень - лютий 2006 р. в сумі 8827,45 грн.

Так, статтями 14 - 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) страхувальниками та, відповідно, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій), які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування: фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за договорами цивільно-правового характеру.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 р. № 21 (z0064-04) 1 було затверджено Iнструкцію "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України".

Враховуючи вищевикладене, а також положення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності малого підприємства" суд касаційної інстанції погоджується з твердженнями судів про дію останнього в частині, що не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Однак, суд касаційної інстанції зазначає про неповне з'ясування судами обставин по справі, що унеможливлює винесення законного та обгрунтованого рішення і не може бути усунено судом касаційної інстанції в силу ст. 220 КАС України (2747-15) .

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.

Так, а ні судом першої, а ні судом апеляційної інстанцій не встановлено, чи був відповідач зареєстрований платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, чи отримав повідомлення про реєстрацію його як платника страхових внесків.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин судові рішення по справі слід скасувати, оскільки судами не застосовано до спірних правовідносин норми права, які слід було застосувати, що не може бути усунено судом касаційної інстанції в силу ст. 220 КАС України (2747-15) і могло призвести до неправильного вирішення справи, а справу направити на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Валківської районної спілки споживчих товариств задовольнити частково, постанову господарського суду Харківської області від 29 січня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2007 року - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.