ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів - Бутенка В.I.(доповідач),
Горбатюка С.А.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
Штульмана I.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження
адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного
виконавця відділу Державної виконавчої служби Артемівського
районного управління Юстиції Донецької області, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною
скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії державного
виконавця Артемівського РУЮ при виконанні рішення Артемівського
міськрайонного суду Донецької області від 05 серпня 2003 року про
стягнення на його користь з СФГ "Прометей" майнового паю в сумі
9795 грн., і які полягали у виділенні йому за актом від 14.10.2003
року тимчасової споруди замість гаражу.
Просив зобов'язати суб'єкта оскарження виконати зазначене
судове рішення та виділити йому гараж, що розташований по вул.
Миру, 31 у с. Званівка Артемівського району Донецької області.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області
від 22 липня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного
суду Донецької області від 09 серпня 2004 року, у задоволенні
скарги відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ці судові
рішення та направити справу на новий судовий розгляд. В скарзі він
посилається на порушення судами норм матеріального і
процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів
примусового виконання рішень, встановлених цим Законом,
неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо
своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі
на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені
виконавчим документом.
Приймаючи рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні скарги,
суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не
було допущено порушень законодавства під час виконання судового
рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05
серпня 2003 року, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.
Однак такий висновок є передчасним і не узгоджується із
матеріалами справи.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій не надано
правової оцінки тій обставині, що згідно рішення Артемівського
міськрайонного суду Донецької області від 05 серпня 2003 року
зобов'язано селянсько-фермерське господарство "Прометей" виділити
ОСОБА_1 в натурі майновий пай на суму 9795 грн. згідно структури
майнового пайового фонду господарства, проте даних щодо
встановлення державним виконавцем, відповідно до наданих йому
законом повноважень, виділення саме у такий спосіб майна в
матеріалах справи не міститься.
Суди не з'ясували, чи перевірялась державним виконавцем
відповідність майна, виділеного згідно структури майнового
пайового фонду СФГ "Прометей", фактично наявному у господарства
майну і не навели свого висновку щодо обгрунтованості дій
державного виконавця при складенні акту від 14 жовтня 2003 року,
оскільки в матеріалах справи відсутні відомості, чи була боржником
виділена в натурі ОСОБА_1 конкретно визначена будівля.
Таким чином, судами попередніх інстанцій в повній мірі не
з'ясовано, чи вчинені дії державного виконавця відповідно до
способу і порядку, встановленого судовим рішенням, а відтак
оскаржені судові рішення не можуть вважатись обгрунтованими.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суди першої та
апеляційної інстанцій, неповно з'ясувавши обставини справи,
допустили цим самим порушення норм матеріального та процесуального
права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення
справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
такі
порушення є підставою для скасування судових рішень і направлення
справи на новий судовий розгляд, під час якого суду слід врахувати
наведене, та у відповідності із вимогами закону вирішити цей спір.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 227, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області
від 22 липня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької
області від 09 серпня 2004 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий
розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :