ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів - Бутенка В.I.(доповідач),
Горбатюка С.А.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
Штульмана I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до
Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області про
визнання незаконним рішення, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2002 року ОСОБА_1. звернулась до суду із скаргою на
неправомірні дії виконавчого комітету Мурованокуриловецької
селищної ради, в якій зазначала, що рішенням виконавчого комітету
від 29.05.1997 року № 60 їй виділена земельна ділянка площею 24
кв.м. для будівництва сараю біля житлового будинку по АДРЕСА_1,
рішенням виконкому від 26.08.1999 року № 108 їй надано також
дозвіл на будівництво сараю та добудови веранди за тією ж адресою,
однак рішенням селищної ради від 28.05.2002 року позивачці
відмовлено у наданні земельної ділянки для будівництва
господарської споруди по вул. Кірова.
В подальшому ОСОБА_1. змінила вимоги, звернувшись із позовною
заявою, в якій просила зобов'язати Мурованокуриловецьку селищну
раду виділити їй в натурі земельну ділянку по вул. Кірова, 10 для
будівництва господарської споруди.
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької
області від 15 листопада 2002 року позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 30 січня
2003 року це рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд
до того ж районного суду.
В березні 2003 року ОСОБА_1. подала до суду скаргу, в якій
просила визнати незаконним рішення 5 сесії 4 скликання
Мурованокуриловецької селищної ради від 06 лютого 2003 року, яким
відмінено рішення виконавчого комітету Мурованокуриловецької
селищної ради від 29.05.1997 року № 60 і від 26.08.1999 року №№
105, 108 та зобов'язати селищну раду виконати ці рішення.
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької
області від 20 березня 2003 року об'єднані в одне провадження
справа за скаргою ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецької
селищної ради від 06 лютого 2003 року й справа за її ж позовом про
виділення земельної ділянки для будівництва господарської споруди.
У квітні 2003 року апеляційним судом Вінницької області
підсудність даної справи визначена Могилів-Подільському районному
суду Вінницької області.
Рішенням Могилів-Подільського районного суду Вінницької
області від 26 листопада 2003 року, залишеним без змін ухвалою
апеляційного суду Вінницької області від 29 січня 2004 року, у
задоволенні позову про визнання незаконним рішення
Мурованокуриловецької селищної ради від 06 лютого 2003 року
ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, ОСОБА_1. подала
касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу
до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
В скарзі вона посилається на порушення судами норм
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як було встановлено судами, рішенням виконавчого комітету
Мурованокуриловецької селищної ради від 30.04.1996 року № 36
позивачці ОСОБА_1 видано ордер на вселення для постійного
проживання в одному з приміщень колишньої бібліотеки, яке
розташоване в парку культури і відпочинку смт. Муровані Курилівці.
Також ОСОБА_1 була відведена у користування земельна ділянка
площею 149,7 кв.м.
Оскільки відведеної земельної ділянки виявилось недостатньо
для будівництва господарських споруд, позивачці рішенням
виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради від
29.05.1997 року № 60 виділена земельна ділянка для будівництва
сараю біля житлового будинку по АДРЕСА_1, рішеннями виконкому від
26.08.1999 року № 105 і 108 їй виділена додатково земельна ділянка
площею 24 кв.м. та надано також дозвіл на будівництво сараю й
добудови веранди за тією ж адресою.
В зв'язку з тим, що виділена виконавчим органом ради ОСОБА_1
земельна ділянка знаходилась на території скверу, тобто
відносилась до земель комунальної власності, які не можуть
передаватись у приватну власність, оскарженим рішенням
Мурованокуриловецької селищної ради від 06 лютого 2003 року № 116
відмінено рішення виконавчого комітету Мурованокуриловецької
селищної ради від 29.05.1997 року № 60 та від 26.08.1999 року №№
105, 108.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією і законами України.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
,
землі, які належать на праві власності територіальним громадам
сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у
приватну власність, належать, зокрема, землі загального
користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи,
набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця
знешкодження та утилізації відходів тощо).
Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
передбачена можливість скасування
відповідною радою рішення виконавчого комітету ради з питань,
віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради.
З урахуванням наведених норм судами першої та апеляційної
інстанцій зроблено правильний висновок про те, що відповідачем
оскаржене рішення прийнято в межах своєї компетенції та у спосіб,
передбачений законодавством, а відтак обгрунтовано відмовили
ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи
касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при
ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень матеріального та
процесуального права ними допущено не було.
За правилами ч.3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень,
то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає
рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 26
листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області
від 29 січня 2004 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :