ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу
Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від
01.09.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського
суду від 07.11.2006р. у справі за позовом Луганського обласного
відділення ФСЗI до ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" про
стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И Л А :
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулося до господарського суду Луганської області з
позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства
"Алчевський металургійний комбінат" 6 910 527 грн. 54 коп. за
нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2004р.
Постановою господарського суду Луганської області від
01.09.2006р. відмовлено в задоволенні позову.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від
07.11.2006р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а
постанова господарського суду Луганської області від
01.09.2006р. - без змін
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями,
Луганське обласне відділення ФСЗI звернулось з касаційною скаргою
до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати
вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
від 21.03.1991 №875-ХП (далі -
Закон № 875) для підприємств (об'єднань), установ і організацій
незалежно від форми власності і господарювання встановлений
норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів
у poзміpі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих,
а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого
місця. При цьому, підприємства (об'єднання), установи, організації
незалежно від форм власності і господарювання, де кількість
працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним
нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду
соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначає-
ться у poзміpі середньої річної заробітної плати на відповідному
підприємстві (об'єднанні), установі, організації за кожне робоче
місце, не зайняте інвалідом.
3 урахуванням вимог цього Закону та середньооблікової
чисельності штатних працівників відповідач повинен був
працевлаштувати у 2004р. 809 інвалідів.
3і звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування
інвалідів по формі 10-П I (річна) за 2004 pік вбачається, що
середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу
становить 20 220 чоловік.
Фактично на підприємстві відповідача у 2004 році працювало
218 інвалідів. Сума штрафу за нестворені po6oчі місця для
інвалідів складає 6 910 527 грн. 54 коп.
Законодавством України (ч. 1 ст. 18 Закону № 875 ( 875-12 ) (875-12)
і
п. 10 "Положення про робоче міcцe інвалідів і про порядок
працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів України від 03.05.1995 №314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
) обов'язок з
безпосереднього працевлаштування інвалідів покладено на органи
Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту
населення України, місцеві ради, громадські opraнізації інвалідів,
а цьому мають передувати певні дії підприємств (об'єднань),
установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та
з відповідного інформування зазначених органів з метою
працевлаштування
3 матеріалів справи вбачається, що у 2004р. відповідачем не
розроблялися всі необхідні заходи по створенню робочих місць для
інвалідів.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку про невиконання
відповідачем обов"язку, передбаченого нормами чинного
законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по
забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування
інвалідів, суд дійшов правомірно висновку про обгрунтованість
заявленого позову.
Штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
відносяться до категорії адміністративно-господарських санкцій, а
отже відносини сторін зі спору грунтуються на адміністративному
підпорядкуванні однієї сторони другій стороні.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
до майнових відносин, застосованих на адміністративному
або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні,
а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство
не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
підставою господарсько-правової відповідальності
учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у
сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за
невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання
або порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не
доведе, що ним вжиті вcі залежні від нього заходи для недопущення
господарського правопорушення.
Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами ,
установами і організаціями штрафних санкцій до відділення ФСЗI,
акумуляції обліку та використання цих коштів, затверджених
постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767
( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
визначено, що штрафні санкції сплачуються не
пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Відповідач суму
штрафних санкцій у визначений строк не перерахував, що стало
підставою звернення позивача до суду.
Відповідно до ст.. 250 ГКУ адміністративно-господарські
санкції, до кола яких відносяться і штрафні санкції, передбачені
ст.. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
№, можуть бути застосовані до
суб"єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення
порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим
суб"єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
На час пред"явлення позову строк для стягнення штрафних
санкцій сплинув, оскільки позивач звернувся до суду з позовом
13.07.2006р., тобто з порушенням строку.
Суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність відмови в
задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів .
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а
постанову господарського суду Луганської області від 01.09.2006р.
та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від
07.11.2006р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :