ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Iльченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу прокурора Автономної Республіки Крим
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 23.12.2004р.
у справі № 2-23/13464-2004 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом закритого акціонерного товариства "Кримвтормет"
до 1. Державної податкової інспекції у місті Сімферополі
Автономної Республіки Крим
2. Управління Державного казначейства в Автономній Республіці
Крим
про стягнення 127 262,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 09.11.2004 р.,
залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 23.12.2004 р., позов задоволено: на
користь ЗАТ "Кримвтормет" з Державного бюджету України стягнуто
бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за податковою
декларацією за жовтень 2003 року в сумі 127262,00 грн.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність
підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на те, що
за даними податкової декларації з податку на додану вартість,
поданої позивачем до податкової інспекції за жовтень 2003 року, з
урахуванням уточнюючого розрахунку від 18.05.2004 р. чиста сума
податкових зобов'язань позивача має від'ємне значення та дорівнює
127262,00 грн., яка, однак, не була відшкодована позивачу за
рахунок бюджетних коштів у строк, встановлений підпунктом 7.7.3
пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В касаційній скарзі прокурор АР Крим просить скасувати
ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами
першої та апеляційної інстанцій пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.7.3
пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, ЗАТ "Кримвтормет"
просить скаргу залишити без задоволення, вважаючи скаргу
безпідставною.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Правовідношення, з приводу реалізації прав та обов'язків в
якому виник спір, що є предметом судового розгляду по даній
справі, регулюється Законом України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції, що діяла до набрання чинності
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 2642-15 ) (2642-15)
" від 03.06.2005 р. № 2642-IУ.
Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.1 ст.7 вказаного Закону суми
податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з
бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів /
робіт, послуг / протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного
періоду сума, визначена згідно із зазначеним підпунктом, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації /підпункт 7.7.3 пункту 7.7 ст.7 цього
Закону /.
Відповідно до пункту 1.7 ст.1 вказаного Закону податковий
кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове
зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених / нарахованих / платником податків у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва / обігу / та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації / підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону /.
За визначенням пункту 1.8 ст.1 вказаного Закону бюджетне
відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з
бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,
визначених цим Законом.
Таким чином, на відміну від податкового кредиту законодавче
визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими
платником сумами податку. Таке відповідає загальному поняттю
відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових
збитків. Саме фактично сплачені суми податку платником податку -
експортером у складі ціни придбання товарів /робіт, послуг/
постачальникам таких товарів /робіт, послуг/ згідно пункту 8.2
ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
/ виключена Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IУ
( 2505-15 ) (2505-15)
/ враховувались для визначення суми експортного
відшкодування, яке за своєю сутністю є різновидом бюджетного
відшкодування.
При незмінності вищенаведеного визначення бюджетного
відшкодування в пункті 1.8 статті 1 Закону фактично сплачена сума
податку отримувачем товарів / послуг / постачальникам останніх
також визначена законодавцем як розрахункова величина бюджетного
відшкодування при регулюванні порядку відшкодування з Державного
бюджету сум податку на додану вартість на теперішній час /
підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції Закону України від
03.06.2005 р. № 2642-IУ ( 2642-15 ) (2642-15)
/.
Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
свідчить, що термін "сплата податку" вживається в
розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів /
робіт, послуг / / пункт 1.3 ст.1, підпункти 7.4.1 - 7.4.4 пункту
7.4 ст.7 Закону в редакції, діючій до набрання чинності Законом
України від 03.06.2005 р. ( 2642-15 ) (2642-15)
№ 2642 - IУ /. Так., пункт
1.3 ст.1 Закону, даючи визначення платника податку, як особи, яка
зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при
цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка ввозить /
пересилає / товари на митну територію України.
З огляду на зазначене слід зробити висновок, що вимога пункту
1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови
бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього
Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.
У зв'язку з цим факт надмірної фактичної сплати податку за
результатами звітного податкового періоду платником податку, який
звернувся до суду з позовом про стягнення бюджетної
заборгованості, підлягає встановленню в судовому процесі, як
юридичний факт, з яким Закон України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
пов'язує виникнення права платника податку
на отримання бюджетного відшкодування у визначених цим Законом
випадках.
Задовольняючи позов та стягуючи на користь позивача з
Державного бюджету України заборгованість з бюджетного
відшкодування в сумі 127262,00 грн., суд першої інстанції, з
висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, однак, не
встановив, чи є ця сума сумою надмірно сплаченого позивачем
податку на додану вартість в жовтні 2003 року порівняно з його
податковими зобов'язаннями за цей звітний податковий період, а
послався лише на дані податкової декларації.
Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин
справи є порушенням ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за правилами
якого здійснений судовий розгляд справи. Зазначене порушення норми
процесуального права могло призвести до неправильного вирішення
справи та в силу ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не може бути
усунене судом касаційної інстанції, а відтак відповідно до частини
2 ст.227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для скасування
постановлених у справі судових рішень з направленням справи на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги
викладене в цій ухвалі, встановити у відповідності з принципом
офіційного з'ясування обставин справи, закріпленого частинами 4, 5
ст.11 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, всі обставини справи та згідно
вимог норм матеріального права, якими регулюється правовідношення,
з приводу реалізації прав та обов'язків в якому виник спір,
вирішити останній.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу прокурора Автономної Республіки Крим
задовольнити, скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 23.12.2004р. та рішення господарського
суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2004р., справу направити
на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий підпис Усенко Є.А.
Судді підпис Бившева Л.I.
підпис Костенко М.I.
підпис Маринчак Н.Є.
підпис Шипуліна Т.М.