ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Iльченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Iзюмської об'єднаної державної податкової
інспекції Харківської області
на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від
21.03.2006 р.
у справі № АС-13/350-05 господарського суду Харківської
області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Iзюмський
Агрошляхбуд"
до Iзюмської об'єднаної державної податкової інспекції
Харківської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Харківської області від
14.12.2005 р. в позові ТОВ "Iзюмський агрошляхбуд" про визнання
неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень
Iзюмської ОДПI Харківської області від 05.10.2005 р. №
0000291520/3, № 0000301520/3, № 0000841520/3 про зобов'язання
позивача сплатити штрафи, накладені на підставі підпункту 17.1.7
пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у розмірах 53020,77 грн., 4909,21
грн. та 232,64 грн. відповідно, відмовлено з тих підстав, що
спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом
та направлені позивачу у відповідності з пунктом 1.5 ст.1,
підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 зазначеного Закону, а
визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями суми штрафних
/фінансових/санкцій є узгодженими сумами податкових зобов'язань
позивача.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від
21.03.2006 р. постанову суду першої інстанції скасовано, позов
задоволено з посиланням на недоведеність відповідачем в судовому
процесі обставини щодо нарахування належних сум штрафних санкцій
та на невідповідність акту перевірки № 21 від 28.02.2005 р.
вимогам пунктів 1.5, 24.1 Порядку оформлення результатів
невиїздних документальних, виїздних планових та позапланових
перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого
законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р.
№ 327 ( z0925-05 ) (z0925-05)
.
В касаційній скарзі Iзюмська ОДПI просить скасувати ухвалу
суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду
першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального законодавства, зокрема ст.ст. 2,
10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст. 2, 4, 9
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, ст.ст.
69-86 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити
скаргу без задоволення, як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 4 ст. 7 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
принципом адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність
сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у
справі, суть якого розкрита в статті 11 зазначеного Кодексу.
Згідно з частинами 4 та 5 цієї статті суд вживає передбачені
законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у
тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної
ініціативи. суд повинен запропонувати особам. які беруть участь у
справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази,
яких, на думку суду, не вистачає.
Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
встановлено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати
податків і зборів / обов'язкових платежів / припиняється із
сплатою податку, збору / обов'язкового платежу / або його
скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у
разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом,
такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірах,
встановлених цим підпунктом.
Заперечуючи проти позову, Iзюмська ОДПI посилалася на сплату
позивачем самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань за
платежем з податку на додану вартість, задекларованих в податкових
деклараціях за травень 2002 року - липень 2004 року, з порушенням
граничного строку, встановленого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідачем надано суду розрахунки сум штрафних санкцій,
накладених на позивача згідно із спірними податковими
повідомленнями-рішеннями, із зазначенням номерів, дат подання
податкових декларацій, дат сплати позивачем самостійно узгоджених
сум податкових зобов'язань за цими податковими деклараціями, сум,
сплачених із простроченням, кількості днів затримки, процентів,
виходячи з яких обчислені штрафні / фінансові / санкції, та суми
останніх / а.а.55-60, 84-89 /.
Як випливає з акту перевірки № 21 від 28.02.2005 р.,
зазначеного в спірних податкових повідомленнях-рішеннях як
підстава їх прийняття, перевірка контролюючим органом здійснена
згідно карток особових рахунків ТОВ "Iзюмський агрошляхбуд".
Позивач не посилався на факт сплати ним узгоджених сум
податкових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість за
вказані податкові звітні періоди в установлений законом строк як
на підставу своїх доводів про неправомірність накладених на нього
штрафів.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
обставини,
які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо
проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву
щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Виходячи з предмету спору та приписів вище наведених правових
норм, в судовому процесі підлягали встановленню обставини щодо дат
сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань за платежем
з податку на додану вартість, задекларованих в податкових
деклараціях, поданих за травень 2002 року - липень 2004 року.
Зазначені обставини можуть бути підтверджені, зокрема відповідними
платіжними дорученнями, виписками з карток особового рахунку ТОВ
"Iзюмський агрошляхбуд". Разом з тим, такі обставини судом
апеляційної інстанцій встановлені не були, що унеможливлює
правильність висновку стосовно законності спірних податкових
повідомлень-рішень. Обов'язок суду апеляційної інстанції
встановлювати обставини справи випливає з положень ч. 2 ст. 195 та
ч. 1 ст. 196 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, зокрема щодо повноважень
суду апеляційної інстанції досліджувати нові докази, які не
досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або
за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає
обгрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або
необгрунтованим відхилення їх судом першої інстанції, досліджувати
докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням
вимог цього Кодексу.
Пославшись на встановлений судом першої інстанції факт
застосування штрафних санкцій до позивача за порушення строків
сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, суд апеляційної
інстанції разом з тим не зробив висновок стосовно того, чи були
сплачені позивачем суми податкових зобов'язань за травень 2002
року-липень 2004 року в установлені законом строки.
Висновок суду апеляційної інстанцій про відхилення наданих
відповідачем розрахунків штрафних санкцій з посиланням на
відсутність в них прострочених сплатою сум узгоджених податкових
зобов'язань, кількості днів прострочення, сум нарахованих штрафних
санкцій суперечить змісту наявних у справі розрахунків.
Що ж до оцінки акту перевірки № 21 від 28.02.2005 р., то така
повинна здійснюватися адміністративним судом з врахуванням
положень пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїздних
документальних, виїздних планових та позапланових перевірок з
питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства,
затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327
( z0925-05 ) (z0925-05)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
25.08.2005 р. за № 925/11205, згідно якого акт визначено носієм
доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового,
валютного та іншого законодавства суб'єктом господарювання, а
також положень ст. 70 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, зокрема частини 4
цієї статті стосовно допустимості доказів.
Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції, крім того,
суперечить приписам частини 2 ст. 205 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
відповідно до якої процесуальним документом, яким суд апеляційної
інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги змінює
постанову суду першої інстанції або приймає нове рішення про
задоволення чи незадоволення позовних вимог, є постанова.
З огляду на викладене та з врахуванням вимог частини 1 ст.220
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
щодо меж перегляду справи судом касаційної
інстанції ухвалені у справі судові рішення відповідно до частин 2
та 4 ст. 227 цього Кодексу підлягають скасуванню з направленням
справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки
ним не були виконані вимоги ст.195 та ч. 1 ст. 196 зазначеного
Кодексу.
Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції
слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені
чинним процесуальним законодавством засоби для забезпечення
повного і всебічного встановлення всіх обставин справи, прав і
обов'язків сторін та в залежності від встановленого і у
відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Iзюмської об'єднаної державної податкової
інспекції Харківської області задовольнити частково, скасувати
ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від
21.03.2006р., справу направити на новий розгляд до суду
апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий підпис Усенко Є.А.
Судді підпис Бившева Л.I.
підпис Костенко М.I.
підпис Маринчак Н.Є.
підпис Шипуліна Т.М.