ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2007
№ К-20139/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Брайка А.I., Голубєвої Г.К.,
Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників: позивача - Завалишина Ю.О. та
відповідача - Барчука М.Ф., Станіщука М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Iвано-Франківську на рішення
Господарського суду Iвано-Франківської області від 30.03.2005 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
08.06.2005 по справі № А-8/39
за позовом Львівської державної залізниці
до Державної податкової інспекції у м. Iвано-Франківську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.
Iвано-Франківську (далі - ДПI) від 17.02.2005 № 000772600/0, №
0000762600/0, № 0000782600/0, згідно яких до позивача застосовані
штрафи за затримку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по
земельному податку.
Рішенням Господарського суду Iвано-Франківської області від
30.03.2005 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 08.06.2005 по справі № А-8/39 - позов
задоволено.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що розміру
штрафу, виходячи з помісячного строку сплати земельного податку не
узгоджується з наведеними нормами з врахуванням факту одноразового
річного подання позивачем розрахунку земельного податку за
2003 -2004 роки.
Відповідно до зазначеного, суди першої та апеляційної
інстанцій мотивували своє рішення нормами пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4,
пп. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5, та пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
і
зазначили, що відповідальність за прострочення визначених строків
сплати податку на землю встановлюється Законом України "Про плату
за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, і факт одноразового річного подання
позивачем розрахунку земельного податку за 2003-2004 роки,
підтверджено копіями платіжних доручень, що в свою чергу свідчить
про своєчасну сплату податку в повному розмірі.
Визначення розміру штрафу, виходячи з помісячного строку
сплати земельного податку не узгоджується з наведеними нормами з
врахуванням факту одноразового річного подання позивачем
розрахунку земельного податку за 2003-2004 роки.
Не погодившись із рішенням Господарського суду
Iвано-Франківської області від 30.03.2005 та постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 по
справі № А-8/39 відповідач (ДПI) подав касаційну скаргу, в якій
просить скасувати судові рішення та в задоволенні позову
відмовити, оскільки рішення винесені із порушенням та неправильним
застосуванням норм матеріального права. Скарга обгрунтована тим,
що судами неналежним чином застосовані норми ст. 17 Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, якою визначено, що земельний
податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок,
земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками
товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами
до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками -
щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.
(При цьому дію ч. 1 ст. 17 щодо строків сплати земельного податку
платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і
рибної продукції) зупинено - на 2002 рік згідно із Законом України
від 20.12.2001 № 2905 ( 2905-14 ) (2905-14)
; - на 2003 рік згідно із
Законом України від 26.12.2002 № 380 ( 380-15 ) (380-15)
(ст.64); - на 2004
рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 № 1344 ( 1344-15 ) (1344-15)
(ст.80).
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу в якому проти
скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без
задоволення, а рішення суду без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї, пояснення представників сторін, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до п. 1 та п. 2 Порядку подання податкового
розрахунку земельного податку, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України від 26.10.2001 № 434
( z0963-01 ) (z0963-01)
- юридичні особи самостійно обчислюють суми
податкового зобов'язання щодо земельного податку в порядку та за
ставками, визначеними Законом України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
. Розрахунок податку складається на підставі даних
державного земельного кадастру за станом на 1 січня поточного року
і щороку подається власниками землі та/ або землекористувачами до
органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної
ділянки до 1 лютого поточного року з розбивкою річної суми
земельного податку рівними частками за місяцями. А Закон України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначає
порядок подання декларацій (розрахунків) та строки сплати
податкових зобов'язань з урахуванням положень інших чинних
нормативних актів.
При цьому в силу ст. 159 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
1. Судове рішення повинно бути
законним і обгрунтованим. 2. Законним є рішення, ухвалене судом
відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм
процесуального права. 3. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом
на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в
адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були
досліджені в судовому засіданні.
Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено
фактичних обставин справи, оскільки не наведено за який базовий
період в які терміни, якими платіжними дорученнями було сплачено
позивачем земельний податок, і які саме порушення встановлені в
Акті перевірки відповідача. Таким чином судами не було всебічно
з'ясовано обставини в адміністративній справі.
При цьому відповідно до пп. 6.1.3 Iнструкції про порядок
застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби - з метою обрахування штрафів під базовим
податковим (звітним) періодом для земельного податку, фіксованого
сільськогосподарського податку та податку з власників транспортних
засобів береться календарний місяць. Тобто суди не навели
відповідні розрахунки земельного податку за базовий календарний
місяць.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні
судом касаційної інстанції положень Законів України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
та "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
необхідно врахувати, що спірні штрафні санкції було
застосовано відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за
порушення термінів спати узгодженого податкового зобов'язання зі
сплати земельного податку.
При цьому згідно ст. 25 Закону України від 03.07.1992
( 2535-12 ) (2535-12)
№ 2525 "Про плату за землю", у редакції чинній на час
виникнення спірних правовідносин, за прострочення встановлених
строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених
законом. I за порушення норм цього Закону платники податків несуть
відповідальність, передбачену Земельним кодексом України
( 2768-14 ) (2768-14)
та законами України (ч. 1 ст. 26 Закону).
Тобто враховуючи преамбулу Закону України від 21.12.2000 №
2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
- якою
визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань
оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань
юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими
фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і
сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників
податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження
дій органів стягнення, та враховуючи межі застосування Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
суд касаційної інстанції
прийшов до висновку, що положення Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальною нормою у
галузі податкового законодавства, а Закон України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
є загальною з питань стягнення податку.
Відповідно загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань
неврегульованих спеціальною нормою права.
З огляду на наведене, висновки судів у цій справі щодо
превалювання Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
над
положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо накладення штрафу за порушення строків
розрахунків з земельного податку є помилковим.
Таким чином суд касаційної інстанції не може погодитись із
обгрунтуванням судами першої та апеляційної інстанції своїх рішень
і враховуючи зазначене, рішення Господарського суду
Iвано-Франківської області від 30.03.2005 та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 08.06.2005 по справі № А-8/39
визнає такими, що підлягають скасуванню, як такі, що винесені за
неповно досліджених обставин справи, а тому справа підлягає
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому
розгляді врахувати наведене.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Iвано-Франківську задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від
30.03.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 08.06.2005 по справі № А-8/39 скасувати. Справу направити
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров