Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого- судді: Бутенка В.І.

суддів: Сороки М.О., Панченка О.І., Мироненко О.В., Штульмана І.В.,-

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва (далі-УЖКГКБ) Антрацитівської міської ради Луганської області, Шершнева Анатолія Леонідовича, Циркуленко Любові Іванівни про захист прав фізичної особи по факту знищення крони виноградних кущів, за касаційною скаргою ОСОБА_2,- представника позивачки ОСОБА_1, на ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 06 грудня 2006 року,-

ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилається на те, що біля під'їзду будинку АДРЕСА_1 мешканцями квартири НОМЕР_1 подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в 1982 році був посаджений виноград. За минулі 24 роки виноградна лоза досягла рівня її квартири НОМЕР_2, розташованої на другому поверсі, і утворила природний сонцезахист, а також захист від пилу й газу вікнини кухні. Подружжя ОСОБА_3 в грудні 2005 року, а потім у травні 2006 року обрізали частину лози, частина якої формувала сонцезахист вікнини кухні позивачки, у зв'язку з чим позивачка просить зобов'язати відповідачів відновити знищений захист шляхом установлення механічного захисту - жалюзійних ґрат розміром 1,5 х 1,5 метри. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідачі відмовляються визнати факт знищення виноградної лози подружжями ОСОБА_3, яке передбачене ст. 19 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" і не застосовують заходів для відновлення знищеного ними озеленення прибудинкової території.

Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 16.10.2006р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

23.10.2006р. до апеляційного суду Луганської області від представника позивачки надійшла апеляційна скарга.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 06.12.2006р. апеляційна скарга ОСОБА_2,- представника позивачки, визнана неподаною та повернута апелянту.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивачки подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 06.12.2006р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.02.2008р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 16.10.2006р. в задоволені позовних вимог позивачу відмовлено.

03.11.2006р. суддею апеляційного суду Луганської області постановлена ухвала про залишення апеляційної скарги без руху та наданий строк до 25.11.2006р. для усунення недоліку: сплати судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 06.12.2006р. апеляційна скарга визнана неподаною та повернута позивачу.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виконуючи вимоги ухвали суду від 03.11.2006р., апелянт надав до суду не оригінал документу, а не засвідчену у передбаченому порядку, копію квитанції про сплату судового збору, чим порушив вимоги ч.7 ст. 187 КАС України.

Згідно п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р. №15 (z0050-93) (з наступними змінами і доповненнями), відповідно до якої, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка, усуваючи недоліки апеляційної скарги, направила до суду лист і долучила копію квитанції №152/191 філії - Антрацитівське відділення Ощадбанку України про сплату 19.11.2006р. судового збору на вказаний в ухвалі суду від 03.11.2006р. рахунок, зазначивши, що оригінал вказаної квитанції вона надасть суду особисто (а.с.58-60).

На думку колегії суддів, при вирішенні питання щодо дотримання позивачем вимог до ч.7 ст. 187 КАС України, юридичне значення для суду має саме факт зарахування державного мита до державного бюджету і при таких обставинах суд апеляційної інстанції повинен був перевірити такий шляхом зобов'язання позивача надати оригінал згаданої квитанції №152/191, продовживши строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а не повертати скаргу позивачу, визнавши її неподаною.

Згідно з ч.1 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою провадження у справі не закінчується.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_2,- представника позивачки ОСОБА_1, на ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 06 грудня 2006 року - задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 06 грудня 2006 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.