Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Смоковича М.І.,

Чумаченко Т.А.,

при секретарі Сидорович О.В.,

у відсутності сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 - представника Управління Державтоінспекції ГУМВС в Одеській області

на постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 27 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2006 року

у справі №2а-367/06

за позовом ОСОБА_2

до Управління Державтоінспекції ГУМВС в Одеській області

про визнання неправомірними дій,

У березні 2006 рокуОСОБА_2(далі ОСОБА_2., позивач) звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 15 березня 2006 року він придбав автомобіль "Toyota Land Cruiser Prado" у ОСОБА_3., про що останній надав відповідну розписку. 17 березня 2006 року позивач звернувся до МРЕВ-2 для реєстрації вказаного автомобіля, однак в цьому йому було відмовлено, з тих підстав, що реєстрацію вказаного автомобіля було скасовано. Враховуючи, що його права як власника автомобіля порушені, просив позовні вимоги задовольнити.

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 27 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2006 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1., представник відповідача, скаржник), посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив скасувати їх рішення та відмовити ОСОБА_2. в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, спірний автомобіль "Toyota Land Cruiser Prado", кузов НОМЕР_2, 2003 року випуску, зареєстрований 13 листопада 2005 року в органах МРЕВ ДАІ на ім'яОСОБА_4 на який видано державний НОМЕР_1

31 грудня 2005 року вказаний автомобіль знятий з обліку МРЕВ ДАІ для реалізації в межах України.

15 березня 2006 року автомобіль проданий через автосалон ТОВ "Бастон-Ю" ОСОБА_2., про що останньому було надано довідку-рахунок НОМЕР_3

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що, відповідно до п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоциклів", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року (1388-98-п) , позивачем підтверджено правомірність придбання спірного транспортного засобу, оскільки останнім надано довідку-рахунок, видану суб'єктом підприємницької діяльності, який реалізує транспортний засіб.

Таким чином, суди дійшли висновку про правомірність реалізації спірного транспортного засобу, а також його придбання позивачем, що є підставою для задоволення позову.

Проте з такими висновками судів погодитись неможливо.

Згідно норм чинного процесуального законодавства України, обґрунтованими визнаються судові рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

По даній справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть бути визнані обґрунтованими і є такими, що не мають доказового підґрунтя. Так, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог у відсутності в матеріалах справи документів, які б свідчили про наявність реєстрації спірного транспортного засобу та її скасування. Також не з'ясовано, з якого часу та на яких підставах реєстрацію автомобіля було скасовано.

Висновки судів про правомірність правочину щодо реалізації автомобіля також є хибними, оскільки останніми не враховано, що наявність документів, які свідчать про досягнення угоди щодо купівлі-продажу транспортного засобу та її укладання, не визначають її законності та не усувають підстав для скасування реєстрації транспортного засобу.

Відповідно абзацу 2 п. 9 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок 'javascript:OpenDoc('1388-98-п')', затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1388 (1388-98-п) від 17 вересня 1998 року, державна реєстрація (перереєстрація) або зняття з обліку транспортних засобів (крім випадків вибракування їх у цілому) без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не визначаються) чи підробленими (змінено один чи кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами двигуна) не допускається. Перша реєстрація в Україні таких транспортних засобів, а також транспортних засобів, які розшукуються правоохоронними органами іноземних держав, увезених на митну територію України, не здійснюється. З цієї точки зору суди матеріали справи не досліджували.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій, покладаючи на відповідача обов'язок щодо надання доказів про скасування реєстрації транспортного засобу, не врахували вимог ч. 4 ст. 11 та ч. 5 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено обов'язкове вживання судом заходів, передбачених законом, для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі - виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Розглядаючи і вирішуючи даний спір судами не дотримано вимог Конституції та адміністративного судочинства України, якими визначені змагальність і повнота у судовому процесі при розгляді справ, і відповідно до яких повинні вживатись передбачені законом заходи до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи.

Касаційна інстанція не має повноважень встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додаткового перевіряти докази.

Оскільки прийняті по суті справи судові рішення ґрунтувалися на неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету доказування, то касаційна інстанція позбавлена можливості зробити висновок про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права. За таких підстав рішення судів підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - представника Управління Державтоінспекції ГУМВС в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 27 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2006 року скасувати.

Справу №2а-367/06 за позовом ОСОБА_2 до Управління Державтоінспекції ГУМВС в Одеській області про визнання неправомірними дій направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.