ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Ліпського Д.В.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу
управління праці та соціального захисту населення Коростишівської
районної державної адміністрації Житомирської області на рішення
апеляційного суду Житомирської області від 17.08.2005 року у
справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального
захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації
Житомирської області про стягнення компенсації на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до
управління праці та соціального захисту населення Коростишівської
районної державної адміністрації Житомирської області про
стягнення недоотриманої компенсації на оздоровлення з 1999 - 2000
роки.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області
від 23.05.2005 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від
17.08.2005 року рішення суду першої інстанції скасовано, а у
справі ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції,
відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати
рішення апеляційного суду Житомирської області від 17.08.2005
року, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської
області від 23.05.2005 року залишити в силі, посилаючись на
неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній
електростанції 1-ої категорії і щорічно, починаючи з 1999 року,
отримував 21, 50 грн. щорічної допомоги на оздоровлення на
підставі постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996
( 836-96-п ) (836-96-п)
року.
Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України "Про
статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
щорічна допомога інвалідам I
і II групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних
плат, III групи - чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому,
абзацом сьомим частини четвертої статті 48 цього Закону,
встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається
на момент виплати.
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється законами
України, а розмір щорічної допомоги на оздоровлення, встановлений
ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України "Про
компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" № 836 від 26.07.1996 року ( 836-96-п ) (836-96-п)
,
протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру,
встановленому іншими законами України.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів
України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали,
то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над
підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору,
застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус та
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, а не Постанова Кабінету
Міністрів України № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
.
За таких обставин та з врахуванням вимог статті 48 Закону
України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
позивачу повинно
було бути виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений
період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент
виникнення права на виплату.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами для скасування рішення є порушення
судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про
те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне
застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для
скасування рішення відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і
залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 2201, 223, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту
населення Коростишівської районної державної адміністрації
Житомирської області відхилити.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 17.08.2005
року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків,
встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Д.В. Ліпський
Судді
(підпис)
М.I. Гурін
(підпис)
С.Є. Амєлін
(підпис)
М.Г. Кобилянський
(підпис)
В.В. Юрченко