ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2007 року К-27263/06
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Гончар Л.Я.,
Васильченко Н.В.,
Кравченко О.О.,
Матолича С.В.,
Розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
управління Державного казначейства України у Волинській області на
рішення господарського суду Волинської області від 27 жовтня 2005
року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14
лютого 2006 року у справі за позовом Луцької ПМК - 101 дочірнього
підприємства відкритого акціонерного товариства "Волиньводбуд" до
управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку за участі
третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних
вимог управління Державного казначейства у місті Луцьку та
управління Державного казначейства у Волинській області про
стягнення 3 636грн. 40к.,-
встановила
У вересні 2005 року дочірнє підприємство Луцька ПМК - 101
відкритого акціонерного товариства "Волиньводбуд" (далі по
тексту - позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду
Волинської області з позовом до управління Пенсійного фонду
України у місті Луцьку (далі по тексту - відповідач, УПФУ в м.
Луцьку) за участі третіх осіб на стороні відповідача, які не
заявляють самостійних вимог управління Державного казначейства у
місті Луцьку та управління Державного казначейства у Волинській
області (далі по тексту - УДКУ у Волинській області, скаржник) про
стягнення 3 636грн. 40к. надлишково сплачених внесків.
Рішенням господарського суду Волинської області від 27 жовтня
2005 року позов Підприємства задоволено, повернено Луцькій ПМК -
101 ВАТ "Волиньводбуд" з місцевого бюджету 3 636грн. 40к. зайво
сплачених страхових внесків за грудень 2004 року.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14
лютого 2006 року рішення господарського суду Волинської області
від 27 жовтня 2005 року залишено без змін.
Ухвалені у справі судові рішення мотивовані тим, що внаслідок
неперахування органами Державного казначейства частини суми
сплаченого єдиного податку за грудень 2004 року Підприємство
змушене було, для запобігання виникнення недоїмки, нарахування
штрафу і пені, сплатити внески до Пенсійного фонду України у
подвійному розмірі.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями,
управління Державного казначейства у Волинській області звернулось
з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду
Волинської області від 27 жовтня 2005 року та ухвалу Львівського
апеляційного господарського суду від 14 лютого 2006 року скасувати
і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
відмовити.
В касаційній скарзі УДКУ у Волинській області стверджує, що в
період з 1 січня по 31 березня 2005 року порядок зарахування
єдиного податку до бюджету було визначено статтею 45 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
,
відповідно до вимог якої єдиний податок сплачувався суб"єктами
малого підприємництва (із зменшенням його розміру на 50%), у
повному обсязі належав до доходів загального фонду місцевих
бюджетів, а тому, на думку скаржника, сума єдиного податку, яка
була сплачена позивачем, зараховувалась згідно з вимогами чинного
законодавства до доходів місцевих бюджетів.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія
Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні
фактичні обставини справи.
Дочірнє підприємство "Луцька ПМК-101" ВАТ "Волиньводбуд"
зареєстроване як платник єдиного податку на підставі свідоцтва №
386 від 22 грудня 2003року.
Платіжним дорученням від 12 січня 2005року Підприємство
перерахувало єдиний податок за грудень 2004р. в сумі 8658,09 грн.
на рахунок № 34213847800002 в УДК у Волинській області.
Статтею 2 Указу Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" (у відповідній редакції) встановлювалось, що
відділення Державного казначейства України наступного дня після
надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких
розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду
України - 42 відсотки.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 42 % від
вказаної суми коштів на рахунок Пенсійного фонду не були
перераховані, а повністю направлені до місцевого бюджету міста
Луцька.
Позивач, відповідно до платіжних доручень № 3 від 6 січня
2005року та № 13 від 12 січня 2005року сплатив внески на
загальнообов"язкове державне пенсійне страхування за грудень 2004
року на загальних підставах. Сплачені суми зараховані до
Пенсійного фонду за грудень 2004 року.
Порядок повернення платникам помилково та/або надміру
сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) затверджений
наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N
226 ( z1000-02 ) (z1000-02)
, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25
грудня 2002 р. за N 1000/7288 ( z1000-02 ) (z1000-02)
(далі по тексту -
Порядок).
Згідно вимог п.п.1.2, 1.4 п.1 Порядку, повернення платникам
помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових
платежів) здійснюється з відповідних рахунків, відкритих у органах
Державного казначейства, з того бюджету, до якого зараховується у
поточному бюджетному році платіж, який підлягає поверненню.
Враховуючи, що попередніми судовими інстанціями встановлені
фактичні обставини справи, які свідчать про те, що Луцька ПМК -
101 ВАТ "Волиньводбуд" двічі сплатило суму внесків на
загальнообов"язкове державне пенсійне страхування за грудень 2004
року, а, в силу положень статті 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, судова колегія Вищого адміністративного суду України
приходить до висновку про те, що судова колегія Вищого
адміністративного суду України погоджується з висновком судів
першої та апеляційної інстанції про обгрунтованість заявлених
Підприємством позовних вимог.
Посилання УДК у Волинській області на статтю 45 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
є
безпідставним через наступне.
Статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на
2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
(в редакції на час сплати позивачем єдиного
податку) встановлювалось, що до доходів загального фонду місцевих
бюджетів у 2005 році належить, в тому числі, у повному обсязі
єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва, фіксований
податок та фіксований сільськогосподарський податок.
Позивач сплачував єдиний податок за грудень 2004 року, а тому
зазначена норма Закону України "Про Державний бюджет України на
2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
до спірних правовідносин не застосовується.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку про те, що місцевий та
апеляційний суди повно з'ясували обставини справи і дали їм
правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування
норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою
скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою
колегією не встановлено.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу управління Державного казначейства України у
Волинській області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Волинської області від 27 жовтня
2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 14 лютого 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий
судді:
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, Україна, місто Київ, вул. Московська, 8
__. .2007 № К-27263/06
Луцька ПМК-101 ДП
ВАТ "Волиньводбуд"
46006 м. Луцьк вул.Ціолковського, 17
Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку
46025 м. Луцьк, вул.Чехова, 4
Управління державного казначейства в місті Луцьку
46010 м. Луцьк, вул.Стрілецька, 4а
Управління державного казначейства Волинської області
46010 м. Луцьк, вул.Стрілецька, 4а
Направляється копія ухвали Вищого адміністративного суду
України від 31 жовтня 2007 року з приводу розгляду касаційної
скарги управління Державного казначейства України у Волинській
області на рішення господарського суду Волинської області від 27
жовтня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського
суду від 14 лютого 2006 року у справі за позовом Луцької ПМК - 101
дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства
"Волиньводбуд" до управління Пенсійного фонду України у місті
Луцьку за участі третіх осіб на стороні відповідача, які не
заявляють самостійних вимог управління Державного казначейства у
місті Луцьку та управління Державного казначейства у Волинській
області про стягнення 3 636грн. 40к., до відома.
Додаток: копія ухвали.
Суддя
Вищого адміністративного суду Матолич С.В.
України