ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А ЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів: Білуги С.В.
Гаманка О.I.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.,
при секретарі Міненку I.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову Будьонівського районного суду м. Донецька від
15.02.06 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від
12.05.06 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та
соціального захисту населення Будьонівської районного ради м.
Донецька про стягнення заборгованості з щорічної допомоги на
оздоровлення за 2002-2005 роки, -
в с т а н о в и л а:
У вересні 2005 року ОСОБА_1звернулася до Будьонівського
районного суду м. Донецька з позовом до управління праці та
соціального захисту населення Будьонівської районного ради м.
Донецька про стягнення заборгованості з щорічної допомоги на
оздоровлення за 2002-2005 роки.
Постановою Будьонівського районного суду м. Донецька від
15.02.06 року позовні вимоги ОСОБА_1було задоволено частково.
Стягнуто з управління праці і соціального захисту населення
Будьонівської районного ради м. Донецька на користь ОСОБА_1
недоплачену компенсацію на оздоровлення за 2005 рік в сумі 93,30
грн.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12.05.06 року
апеляційну скаргу ОСОБА_1було залишено без задоволення, а
постанову Будьонівського районного суду м. Донецька від 15.02.06
року - без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1не погоджуючись з даними
рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм
матеріального права, просить скасувати постанову Будьонівського
районного суду м. Донецька від 15.02.06 року та ухвалу
апеляційного суду Донецької області від 12.05.06 року.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що
позивач є інвалідом другої групи і перебуває на обліку в
управлінні праці та соціального захисту населення Будьонівської
районного ради м. Донецька. Управлінням праці та соціального
захисту населення Будьонівської районного ради м. Донецька було
виплачено позивачу щорічну грошову допомогу на оздоровлення за
2002 - 2005 роки в сумі 26,70 грн., відповідно до постанови
Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.96 року
№ 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
. Оскільки розмір щорічної грошової допомоги на
оздоровлення, встановлений постановою Кабінету Міністрів України
від 26.07.96 року № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
суперечить вимогам статті 48
Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
ОСОБА_1звернулася до суду.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
щорічна допомога на
оздоровлення інвалідам 2-ї групи виплачується в розмірі п'яти
мінімальних заробітних плат.
Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір
мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Розмір мінімальної заробітної плати з липня 2000 року по
січень 2002 року становив 118 грн. на місяць, з 01.07.02 року -
165 грн. на місяць, з 01.01.03 року - 185 грн., з 01.12.03 року -
205 грн. на місяць, з 01.12.03 року - 237 грн. на місяць, а з
01.07.05 року - 310 грн. на місяць.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів
мінімальних заробітних плат на 2002-2005 роки не вбачається
будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру
мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48
Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою
Кабінету Міністрів України № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
розмір щорічної
допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і
не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в
наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи
із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними
нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню
підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, Закон України "Про встановлення величини
вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної
плати на 2002 рік", Закон України "Про встановлення розміру
мінімальної заробітної плати на 2003 рік" ( 372-15 ) (372-15)
, Закон
України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на
2004 рік" Закон України "Про встановлення розміру мінімальної
заробітної плати на 2005 рік", а не постанова Кабінету Міністрів
України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.96 року № 836
( 836-96-п ) (836-96-п)
.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, управління праці
та соціального захисту населення Будьонівської районного ради м.
Донецька повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на
оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної
заробітної плати на момент виплати.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Оскільки судами невірно застосовано норми матеріального права
та в судових рішеннях судів першої і апеляційної інстанції, та
протоколах судових засідань не міститься відомостей про періоди,
коли позивачу проводилася виплата щорічної допомоги на
оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005 роки, що унеможливлює
здійснити розрахунок судом касаційної інстанції заборгованості,
яка склалася між управлінням праці та соціального захисту
населення Будьонівської районного ради м. Донецька та ОСОБА_1Для
з'ясування цих обставин справа підлягає направленню на новий
судовий розгляд.
Таким чином касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення
судів першої та апеляційної інстанції скасуванню, а справа
направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Будьонівського районного суду м. Донецька від
15.02.06 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від
12.05.06 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та
соціального захисту населення Будьонівської районного ради м.
Донецька про стягнення заборгованості з щорічної допомоги на
оздоровлення за 2002-2005 роки скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального
захисту населення Будьонівської районного ради м. Донецька про
стягнення заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення за
2002-2005 роки направити на новий розгляд до Будьонівського
районного суду м. Донецька.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I. Співак
судді: С.В. Білуга
О.I. Гаманко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка