ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
при секретарі Мудрицькій Ю.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Хмельницької області від
24.05.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління
Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, державного
підприємства "Новатор" про визнання права на призначення пенсії за
віком на пільгових умовах, -
встановила:
У вересні 2005 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФУ
в м. Хмельницькому, державного підприємства "Новатор" про визнання
права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької
області від 13.12.2005 р. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за
ОСОБА_1. право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно
Списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає
право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових
розмірах, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР № 1173 від
22.08.1956 р., та зобов'язано УПФУ у м. Хмельницькому призначити
йому пенсію з 04.09.2005 р.
Постановою апеляційного суду Хмельницької області від
24.05.2006 р. судове рішення скасовано. Постановлено нове рішення
про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УПФУ в м.
Хмельницькому та ДП "Новатор" про визнання права на пенсію за
віком на пільгових умовах.
На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування сушення суду
апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин у справі, вбачає порушення судом апеляційної
інстанції норм матеріального права при прийнятті рішення, і тому
вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 17.07.1979 р. по 03.03.1993
р. працював у ДП "Новатор" пресувальником виробів із пластмаси з
повним 8-годинним робочим днем щоденно, тобто був задіяний лише на
цій посаді цілий робочий день і до виконання іншої роботи в
робочий час не залучався. Вказана робота відноситься до "Списку №
2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці,
робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та
в пільгових розмірах", затвердженого постановою Ради міністрів
СРСР № 1173 ( v1173400-56 ) (v1173400-56)
від 22.08.1956 року. .
Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про
пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. ( 1788-12 ) (1788-12)
№ 1788 на
пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від
місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на
інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком
N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників,
затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами
атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і
при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6
місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і
при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на
зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу
роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових
умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12
цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи
чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
На день звернення ОСОБА_1 (02.09.2005 р.) до УПФУ в м.
Хмельницькому із заявою про призначення йому пенсії на пільгових
умовах виповнилося 55 років, загальний стаж роботи становив понад
25 років, з них 13 років 7 місяців 11 днів становить стаж роботи з
шкідливими та важкими умовами праці.
Пунктом "а" частини 1 статті 100 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
передбачено, що особам, які працювали до
введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими
умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, та мають
на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених
роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в
розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до
вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим
законодавством.
Суд апеляційної інстанції помилково посилається на пункт 20
Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення
пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у
ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
12.08.1993 р. № 637 ( 637-93-п ) (637-93-п)
, яким встановлено, що у тих
випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають
право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років,
установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження
спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки
підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, як на
підставу скасування рішення суду першої інстанції.
В матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_1,
в якій містяться відомості про роботу позивача, що дає право на
пільгову пенсію, а відповідно до статті 62 Закону України "Про
пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. ( 1788-12 ) (1788-12)
№ 1788
основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тому судом першої інстанції зроблено правильний висновок про
те, що ОСОБА_1 має право на отримання пенсії за віком на пільгових
умовах, оскільки його трудовий стаж підтверджено трудовою книжкою.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом
апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального права
при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин по справі дана
вірно. Встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу підстав не має, тому касаційну
скаргу слід задовольнити, а судове рішення суду апеляційної
інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване
помилково.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову апеляційного суду Хмельницької області від
24.05.2006 р. . по справі за позовом ОСОБА_1 до управління
Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, державного
підприємства "Новатор" про визнання права на призначення пенсії за
віком на пільгових умовах скасувати.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької
області від 13.12.2005 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до
управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, державного
підприємства "Новатор" про визнання права на призначення пенсії за
віком на пільгових умовах залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)