ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2007
№ К-7961/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Усенко Є.А., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників: позивача - Формагея О.Л. та
відповідача: Бойко О.П., Нестеренко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.
Дніпропетровська на рішення Господарського суду Дніпропетровської
області від 01.11.2004 та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 21.02.2005 по справі № 37/267
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго"
до 1. Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції
м. Дніпропетровська
2. Відділення державного казначейства в Iндустріальному
районні м. Дніпропетровська
про визнання недійсним рішення № 44 від 29.10.2004
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про визнання недійсним
рішення № 44 від 29.10.2004 про скасування розстрочення податкових
зобов'язань з 12.12.2001 та стягнути грошові кошти на
розрахунковий рахунок позивача, які були зайво сплачені за
договором розстрочення № 2 від 24.04.2001 у розмірі 54 840,40 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, то відносно підприємства
12.12.2001 порушено провадження про банкрутство і скасування
розстроченого податкового боргу повинно відбутися саме з цього
моменту.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
01.11.2004 залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 21.02.2005 по справі №
37/267 - позов задоволено частково. Рішення Лівобережної
міжрайонної державної податкової інспекції від 29.102004 №44 про
скасування розстрочення податкових зобов'язань (боргу) визнано
недійсним. В решті позову відмовлено.
При цьому судом першої інстанції встановлено, що Лівобережною
МДПI (далі - МДПI) винесено рішення від 29.10.2004 № 44 про
скасування розстрочення (відстрочення) податкового боргу тому що,
підприємством накопичено новий податковий борг, який протягом двох
квартальних періодів не сплачувався (розстрочені за договором суми
податкового боргу за строком плати 20.04.2004 та 20.07.2004).
Також в судових рішеннях зазначено: відповідачем доводилось, що ні
з 12.12.2001, ні на день винесення рішення Господарським судом,
ВАТ "Дніпроенерго" не визнається неплатоспроможним у відповідності
до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до встановленого суди першої та апеляційної
інстанцій мотивували своє рішення преамбулою, п. 7.8 ст. 7, пп.
18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
і прийшли до висновку, що з моменту
порушення провадження про банкрутство та введення відповідної
процедури банкрутства, стягнення податкового боргу платника
податків здійснюється виключно у відповідності з нормами Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Суди зазначили, що податковий орган повинен був прийняти
рішення про дострокове розірвання договору з розстрочення
податкового боргу з моменту порушення процедури банкрутства та
вжити заходів з його погашення у порядку, передбаченому
законодавством про банкрутство.
При цьому в задоволенні позовних вимог про стягнення зайве
сплачених за договором розстрочення № 2 від 24.04.2001 грошових
коштів у розмірі 54 840,40 грн. суди відмовили з підстави п. 3 ст.
9 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, оскілки
прийшли до висновку про те, що позивачем не наведено обставин, які
передбачені п. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
і які свідчать про припинення обов'язку підприємства
сплатити спірну суму податків. А наявність податкового боргу на
момент його сплати позивачем не заперечується та підтверджується
фактом укладення договору про його розстрочення. Також суди
зазначили те, що сума податків за позовом сплачена позивачем після
порушення провадження про банкрутство у добровільному порядку, що
підтверджується наданими копіями платіжних доручень.
Не погодившись із рішенням Господарського суду
Дніпропетровської області від 01.11.2004 та постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2005
по справі № 37/267 відповідач (МДПI) подав касаційну скаргу, в
якій просить скасувати судові рішення та в задоволенні позову
відмовити у зв'язку із порушенням та неправильним застосуванням
норм матеріального права.
Скарга обгрунтована тим, що судами невірно застосовано
поняття мораторію та процедури санації, визначених Законом України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому
засіданні проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу
залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу пп. 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону України від
21.12.2000 № 2181 (зі змінами) "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий борг, який виник у період з
01.01.2000 до 01.01.2001 і не сплачений на день набрання чинності
цією статтею, може бути за бажанням платника податку розстрочений
на таких умовах:
а) розстрочення податкового боргу надається на строк, що не
перевищує 60 календарних місяців від місяця виникнення податкового
боргу, включаючи такий місяць. У разі існування консолідованого
податкового боргу строк розстрочення відраховується від місяця
виникнення першої складової такого консолідованого боргу;
б) основна сума податкового боргу (без пені та штрафних
санкцій) підлягає сплаті рівними частками у строки, встановлені
цим Законом для квартального податкового періоду, з відстроченням
першого платежу на строк, який визначається платником податків,
але не може бути більшим двох квартальних податкових періодів,
наступних за квартальним періодом, у якому був укладений договір
про розстрочення;
в) розстрочення податкового боргу надається під проценти,
розраховані за період, що починається від місяця укладення
договору про розстрочення та закінчується місяцем погашення
розстроченого податкового боргу, виходячи з облікової ставки
Національного банку України, діючої на момент сплати чергового
квартального платежу. Зазначені проценти нараховуються платником
податків, але не сплачуються, крім випадків, визначених підпунктом
"д" підпункту 18.1.2 цього пункту;
г) проценти, нараховані згідно з підпунктом "в" підпункту
18.1.2 цього пункту, списуються у момент остаточного погашення
розстроченого податкового боргу;
д) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними
відповідно до закону.
Керівник податкового органу (його заступник) зобов'язаний
прийняти рішення про дострокове розірвання договору про
розстрочення, що тягне за собою обов'язок платника податків
сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, а також
процентів, нарахованих відповідно до підпункту "в" підпункту
18.1.2 цього пункту на таку розстрочену суму податкового боргу, у
разі коли платник податків, який уклав договір про розстрочення,
до закінчення дії такого договору.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
рішенням Лівобережної МДПI № 2 від 24.04.2001 був розстрочений
податковий борг ВАТ "Дніпроенерго" з податку на прибуток у розмірі
82 260,67 грн. за договором № 2 від 24.04.2001, відповідно до
якого та п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Розстрочені суми податкового боргу
підлягали сплаті платником податків в терміни, встановлені в
додатку № 1 до цього договору, починаючи із 01.04.2001 і до
19.02.2005.
На підставі актів звірки новоствореного податкового боргу та
сплачених розстрочених платежів згідно договору розстрочення
податкового боргу від 24.04.2001, підписаних керуючим санацією ВАТ
"Дніпроенерго" ОСОБА_1, які знаходяться в матеріалах справи, суд
касаційної інстанції прийшов до висновку, що оцінка зазначених
доказів судом не відповідає вимогам ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Оскільки при цьому факт накопичення платником
податків нового податкового боргу за платежами з податку на
прибуток, який виник з 12.12.2001 - є беззаперечним.
Відповідно до пп. 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 6.4 договору про
розстрочення податкового боргу від 24.04.2001, керівник
податкового органу /його заступник/ зобов'язаний прийняти рішення
про дострокове розірвання договору про розстрочення у разі коли
платник податків, який уклав договір про розстрочення, до
закінчення дії такого договору накопичує новий податковий борг або
не сплачує чергову частку реструктуризованого податкового боргу
протягом двох податкових періодів, наступних за податковим
періодом виникнення такого нового податкового боргу, або
податковим періодом, за який сплачується чергова частка
реструктуризованого податкового боргу.
Враховуючи зазначене, висновок судів першої та апеляційної
інстанцій про не законність рішення Лівобережної МДПI № 44 від
29.10.2004 про скасування розстрочення податкового боргу
Придніпровського КСПП з 29.10.2004 не відповідає обставинам справи
та правильному застосуванню норм матеріального права.
Також на спростування позовних вимог, необхідно врахувати, що
згідно п. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і
зборів /обов'язкових платежів/ припиняється із сплатою податку,
збору /обов'язкового платежу/ або його скасуванням чи списанням
податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. На дату вирішення судом спору по даній
справі позивач банкрутом в установленому законом порядку не був
визнаний. Сам лише факт порушення судом провадження про визнання
платника податків банкрутом не звільняє його від обов'язку
сплачувати податки, збори /обов'язкові платежі/, платником яких
він є відповідно до чинних законів, так само як не звільняє від
сплати податкового боргу, який у нього виник, в тому числі і до
порушення провадження про визнання його банкрутом.
Таким чином, оскільки фактичні обставини справи, які
встановлені судом свідчать про те, що податкові зобов'язання
позивачем не сплачувались, тому рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 01.11.2004 та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2005
по справі № 37/267 підлягають скасуванню, так як суди помилково не
застосували до спірних правовідносин сторін норму пп. 18.1.2 п.
18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та визначення Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
. В позові необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової Лівобережної
міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська
задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
01.11.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 21.02.2005 по справі № 37/267 скасувати. В
позові відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Є.А. Усенко
А.О. Рибченко
М.О. Федоров