У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2007р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. I.,
суддів Карася О. В.,
Рибченка А. О.,
Усенко Є. А.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної
податкової інспекції Черкаської області
на рішення Господарського суду Черкаської області від
30.01.2006р. та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 19.05.2006р. у справі № 07/192а
за позовом Смілянської об'єднаної державної податкової
інспекції Черкаської області
до:
1) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_1,
2) Приватного підприємства "Спецсервіс-2003"
про визнання недійсними угод,
за участю представників:
позивача - Михайлюк О. О.,
відповідача-1 - ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
відповідача-2 - не з'явились,
встановив:
Смілянською об'єднаною державною податковою інспекцією
Черкаської області 19.12.2005р. подано позов про визнання
недійсною угоди між відповідачами на загальну суму 356 893 грн. 19
коп., з них ПДВ 59 482 грн. 21 коп. та застосування наслідків,
передбачених п. 1 ст. 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Підставами для визнання зобов'язання недійсним позивачем
зазначені ст. ст. 207, 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, п. 1.3. ст. 1,
пп. 7.2.4. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, рішення Солом'янського
районного суду м. Києва від 28.05.2004р.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від
30.01.2006р. у справі № 07/192а, прийнятим відповідно норм ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в позові відмовлено повністю.
В обгрунтування такого висновку суд першої інстанції
зазначив, що самі лише виписані податкові накладні не є достатніми
доказами укладення між відповідачами усних правочинів; позивачем
не доказано самого факту укладення відповідачами усних угод;
стаття 207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачає підстави для визнання
недійсним господарського зобов'язання, а не угоди.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 19.05.2006р. рішення від 30.01.2006р. по
даній справі скасовано; прийнято нову постанову, якою в позові
Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської
області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_1, Приватного підприємства "Спецсервіс-2003" відмовлено.
При цьому підставами прийняття такого висновку судом
апеляційної інстанції вказано те, що місцевий господарський суд
спір по суті вирішив правильно, однак допустив порушення норм
процесуального права, оскільки даний спір повинен був вирішуватись
за правилами Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої
та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх
скасувати, справу направити на новий розгляд посилаючись на
порушення норм матеріального права, зокрема: ст. 67 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, п. 1 ст. 202, ст. 638, п. 2 ст. 642 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ч. 4 ст. 35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1в
запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без
задоволення, а судові рішення без змін, зазначивши про
безпідставність вимог позивача.
Приватним підприємством "Спецсервіс-2003" заперечення на
касаційну скаргу не подані.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх
представників позивача та першого відповідача, Вищий
адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, а постанова Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 19.05.2006р.
підлягає залишенню без змін по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті
проведеної позапланової перевірки дотримання Суб'єктом
підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1вимог
податкового законодавства за період з 06.04.2004р. по 13.04.2005р.
позивачем складено акт № 268/17/3048611824/3819 від 19.04.2005р.
та встановлено взаємовідносини суб'єкта підприємницької діяльності
з Приватним підприємством "Спецсервіс-2003", державна реєстрація
якого скасована та його свідоцтво як платника ПДВ анульовано, у
зв'язку з чим суб'єктом підприємницької діяльності до податкового
кредиту включено суми ПДВ, які не підтверджені податковими
накладними.
Як докази укладення між відповідачами усних угод позивачем
зазначені податкові накладні від 05.05.2004р. № 32, від
12.05.2004р. № 31, від 14.06.2004р. № 18, від 02.08.2004р. № 47,
від 01.09.2004р. № 70, від 24.09.2004р. № 73, від 25.10.2004р. №
80, від 08.11.2004р. № 98, від 02.12.2004р. № 126 на поставку
радіодеталей та супутніх товарів на загальну суму 356 893 грн. 19
коп., в т. ч. ПДВ - 59 482 грн. 21 коп.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від
28.05.2004р. статут, свідоцтво платника податку на додану
вартість, первинні бухгалтерські документи та інші
фінансово-господарські документи Приватного підприємства
"Спецсервіс-2003" визнані недійсними.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
господарське
зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з
метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б
одним з них господарської компетенції (спеціальної
правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або
відповідного органу державної влади визнано судом недійсним
повністю або в частині.
Згідно ч. 1 ст. 208 цього Кодексу якщо господарське
зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка
завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за
наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання
обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все
одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання
однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все
одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на
відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із
сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного
стягується за рішенням суду в доход держави.
При цьому слід зазначити, що необхідною умовою для визнання
угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо
суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому
конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї
із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Позивачем, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, не
доведено в чому саме полягали мета і умисел відповідачів при
виписанні оспорюваних податкових накладних завідомо суперечливі
інтересам держави і суспільства, оскільки визнання недійсними
установчих, первинних бухгалтерських та інших
фінансово-господарських документів з реквізитами Приватного
підприємства "Спецсервіс-2003" не є доказом того, що сторони чи
сторона в даних правовідносинах діяли з такою метою.
Відповідно до п. п. 1), 4) ч. 1 ст. 3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення
адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б
однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень; адміністративне
судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і
вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим
Кодексом;
Згідно п. 4) ч. 1 ст. 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
компетенція
адміністративних судів поширюється на: спори за зверненням
суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 11) ст. 10 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
державні податкові
інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у
містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції
виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств,
установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і
стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими
угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених
законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед
бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Таким чином даний спір, як вірно зазначено апеляційним
господарським судом, підлягає вирішенню за правилами Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм
матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної
інстанції про відмову в позові є вірним, пос танова прийнята
відповідно чинного законодавства, а вимоги позивача є
необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224,
230, 231, 254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної
податкової інспекції Черкаської області без задоволення, а
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 19.05.2006р. у справі № 07/192а - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1
ст. 238 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. I.
Судді (підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Усенко Є. А.
(підпис) Федоров М. О.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.