ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2007 року № К-20694/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.I.
Карася О.В.
Степашка О.I.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача: Суханюк С.I., дов. № 13 від 01.10.2007 р.;
відповідача: Єфанова Н.В., дов. № 34897/10/10-313 від
26.10.2007 р.;
Нарижна А.А., дов. № 34895/10/10-313 від 26.10.2007 р.;
Качинська О.С., дов. № 34896/10/10-313 від 26.10.2007 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій
області
на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від
06.04.2006 р.
та постанову господарського суду Донецької області від
18.01.2006 р.
у справі № 2/368а господарського суду Донецької області
за позовом Закритого акціонерного товариства "МакМет"
до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у
Донецькій області - правонаступника Державної податкової інспекції
у м. Макіївці
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2005 р. ЗАТ "МакМет" звернулось до господарського
суду Донецької області з позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 09.11.2005 р. №
0000512330/0/15868/10/23-4 про визначення податкового зобов'язання
з податку на додану вартість у загальному розмірі 87171770 грн., в
тому числі основний платіж 43585885 грн. та штрафної (фінансової)
санкції в сумі 43585885 грн.
Постановою господарського суду Донецької області від
18.01.2006 р. у справі № 2/368а, залишеною без змін ухвалою
Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2006 р.,
позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо
неправомірності визначення податковою інспекцією податкового
зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2003 р.
мотивовані наявністю у спірних відносинах факту повернення
позивачем основних фондів, що попередньо внесені до статутного
фонду ТОВ "Металург", внаслідок виходу останнього з числа
засновників згідно постанови Вищого господарського суду України
від 26.08.2003 р. у справі № 1/252В. Суди дійшли висновку, що
вказане спростовує доводи відповідача щодо наявності у спірній
операції ознак продажу товару у вигляді безоплатної операції, та
визнали, що у спірних відносинах має місце операція, яка не є
об'єктом оподаткування.
Стосовно визначення відповідачем податкових зобов'язань за
липень 2003 року внаслідок виключення зі складу податкового
кредиту 102679 грн., сформованого за податковою накладною № 920281
від 31.07.2003 р., складеної ВАТ "Макіївський металургійний
завод", суди, враховуючи норми пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, дійшли
висновку про правомірність формування податкового кредиту
позивачем в липні 2003 року.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПI у м.
Макіївці оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого
адміністративного суду України.
В касаційній скарзі податкова інспекція, посилаючись на
порушення судами норм матеріального права, просить скасувати
ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2006
р. та постанову господарського суду Донецької області від
18.01.2006 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити в
задоволенні позовних вимог ЗАТ "МакМет".
В судовому засіданні суду касаційної інстанції представником
Макіївської ОДПI у Донецькій області було заявлено клопотання про
проведення заміни відповідача у справі - ДПI у м. Макіївці на її
правонаступника - Макіївську ОДПI у Донецькій області.
Колегія суддів, ознайомившись з належним чином завіреними
копіями наказу ДПА у Донецькій області № 264 від 30.06.2006 р.,
свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, прийшла до
висновку про задоволення заявленого клопотання та, відповідно до
ст. 55 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, здійснює у справі процесуальне
правонаступництво, замінивши первісного відповідача у справі - ДПI
у м. Макіївці на її правонаступника - Макіївську ОДПI у Донецькій
області.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали
вимоги касаційної скарги, просили їх задовольнити.
Представник позивача просив залишити скаргу податкової
інспекції без задоволення, а постановлені у справі судові
рішення - без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки
обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено наступні обставини справи.
За результатами позапланової документальної перевірки
позивача щодо дотримання ним вимог податкового законодавства за
період з 01.07.2003 р. по 01.05.2005 р., ДПI в м. Макіївці був
складений акт перевірки № 52/23-4/31586946 від 27.10.2005 р., за
висновками якого встановлено порушення позивачем п. 1.4 ст. 1, пп.
3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1,
7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в результаті чого встановлено заниження податкових
зобов'язань з податку на додану вартість за 2003 рік на суму
43585885 грн., в тому числі за липень 2003 року на суму 102679
грн., за вересень 2003 року на суму 43483206 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було
прийняте податкове повідомлення-рішення №
0000512330/0/15868/10/23-4 від 09.11.2005 р. про визначення
податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному
розмірі 87171770 грн., в тому числі основний платіж 43585885 грн.,
штрафні (фінансові) санкції 43585885 грн.
Стосовно визначення позивачу за спірним податковим
повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на
додану вартість за вересень 2003 року в сумі 43483206 грн., то
судами встановлено, що на виконання установчого договору від
17.10.2001 р. за актом приймання-передачі від 17.10.2001 р. ТОВ
"Металург" було передано майно до статутного фонду ЗАТ "МакМет"
загальною вартістю 249995475 грн. (в т.ч. обладнання та інше
рухоме майно на суму 40734121 грн., нерухоме майно на суму
209261354 грн.).
Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2003
р. № 1/252В визнаний недійсним установчий договір ЗАТ "МакМет" від
17.10.2001 р. в частині участі ТОВ "Металург" як засновника у
створенні ЗАТ "МакМет" та визнано недійсним рішення правління ВАТ
"Макіївський металургійний комбінат" стосовно передачі основних
виробничих фондів ТОВ "Металург" у статутний фонд ЗАТ "МакМет",
оформлене протоколом від 12.10.2001 р. № 52, а також зобов'язано
ЗАТ "МакМет" внести зміни до його установчих документів шляхом
виключення ТОВ "Металург" зі складу засновників ЗАТ "МакМет".
За актом приймання-передачі від 30.09.2003 р., яке містить
посилання на вищенаведену постанову Вищого господарського суду
України від 26.09.2003 р. № 1/252В, ЗАТ "МакМет" передало, а ТОВ
"Металург" прийняло свій внесок в статутний фонд ЗАТ "МакМет" у
вигляді основних засобів (обладнання, рухоме та нерухоме майно)
залишковою вартістю 217416027,95 грн. А за передаточним
розпорядженням від 24.12.2004 року по особовому рахунку ТОВ
"Металург" перереєстровані на ЗАТ "МакМет" прості іменні акції у
кількості 224512008 штук на загальну номінальну вартість 224 512
008 грн., про що свідчить виписка № 120 з реєстру власників
іменних цінних паперів про операції по особовому рахунку емітента
від 19.01.2005 р.
На підставі вказаного, суд першої інстанції, з висновками
якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що
за спірною операцією відбулось повернення основних фондів
попередньо внесених до статутного фонду юридичної особи (ЗАТ
"МакМет") іншою юридичною особою, а саме ТОВ "Металург", внаслідок
його виходу з числа засновників ЗАТ "МакМет", що зумовило у грудні
2004 року - січні 2005 року передачу акцій від ТОВ "Металург" до
позивача.
Пославшись на абз. 4 пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суди також дійшли
висновку, що у спірних відносинах мала місце операція, яка не є
об'єктом оподаткування.
Проте, колегія суддів вважає дані висновки судів
передчасними.
Так, відповідно до абз. 4 пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону
України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р.
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97 (в редакції, яка діяла на час виникнення
спірних правовідносин), операція з повернення основних фондів,
попередньо внесених до статутного фонду юридичної особи іншими
юридичними або фізичними особами, як у разі їх виходу з числа
засновників або учасників такої юридичної особи, або при
ліквідації такої юридичної особи, не вважається об'єктом
оподаткування.
Визначаючи податкове зобов'язання з податку на додану
вартість за вересень 2003 року в сумі 43483206 грн. податкова
інспекція виходила з того, що ТОВ "Металург" не вийшло зі складу
засновників або учасників ЗАТ "МакМет" та станом на 01.05.2005 р.
є засновником (учасником) ЗАТ "МакМет".
Вказане посилання судами попередніх інстанцій не прийнято до
уваги з огляду на постанову Вищого господарського суду України від
26.09.2003 р. № 1/252В, якою визнаний недійсним установчий договір
ЗАТ "МакМет" від 17.10.2001 р. в частині участі ТОВ "Металург" як
засновника у створенні ЗАТ "МакМет", та на підставі якої був
складений акт приймання-передачі від 30.09.2003 р., а також з
врахуванням протоколу Загальних зборів акціонерів позивача № 3 від
09.01.2004 р., за яким прийнято рішення, у зв'язку із збитковістю
підприємства та наслідками, що будуть викликані виконанням
постанови Вищого господарського суду України, розпочати процедуру
ліквідації ЗАТ "МакМет", у зв'язку з чим не вносити змін до
статуту та не зменшувати статутний фонд ЗАТ "МакМет" та фактом
передачі позивачу акцій з боку ТОВ "Металург" у січні 2005 р.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає,
що в своїх висновках судами не враховані вимоги ст. 5 Закону
України "Про Національну депозитарну систему і особливостях
електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997 р. №
710/97- ВР ( 710/97-ВР ) (710/97-ВР)
, якою визначено, що підтвердженням права
власності на цінні папери є сертифікат. Права на участь в
управлінні, одержання доходів тощо, які випливають з іменних
цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до
реєстру власників іменних цінних паперів.
Частиною 4 ст. 9 казаного Закону також визначено, що
підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних
паперів є документи, згідно з якими переходить право власності на
відповідні іменні цінні папери.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про цінні папери і
фондову біржу" від 18.06.1991 р. № 1201-ХII ( 1201-12 ) (1201-12)
, чинного
на час виникнення спірних правовідносин, акція - цінний папір без
встановленого строку обігу, яка засвідчує дольову участь у
статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в
акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає
право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді
дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації
акціонерного товариства. Акціонерам може видаватися сертифікат на
сумарну номінальну вартість акцій.
Як вказує відповідач, згідно виписки реєстратора цінних
паперів № 122 від 16.05.2005 р. із реєстру власника іменних
простих цінних паперів та операцій по особовому рахунку ТОВ
"Металург" за період з 01.11.2002 р. по 19.01.2005 р. ніяких
операцій з цінними паперами не зафіксовано.
Крім того, згідно ст. 4 Закону України "Про господарські
товариства" № 1576-ХII від 19.09.1991 р. ( 1576-12 ) (1576-12)
(зі змінами
та доповненнями), установчі документи повинні містити відомості
про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад
засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір
та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок
розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів
товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік
питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок
внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і
реорганізації товариства.
У разі виходу зі складу засновників закритого акціонерного
товариства, в його установчі документи необхідно внести зміни щодо
складу засновників. Зазначене знайшло своє відображення і у
постанові Вищого господарського суду України від 26.08.2003 р. по
справі № 1/252В, відповідно до якої суд зобов'язав ЗАТ "МакМет"
внести зміни до установчих документів шляхом виключення ТОВ
"Металург" зі складу засновників ЗАТ "МакМет".
Проте ніяких змін в установчих документах ЗАТ "МакМет"
відносно виходу зі складу засновників ТОВ "Металург" станом на
01.01.2005 р. не проведено.
Також п. 24 Положення про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів України від 25.05.1998 р. № 740 ( 740-98-п ) (740-98-п)
передбачено, що у разі внесення до установчих документів змін
(доповнень) проводиться перереєстрація суб'єкта підприємницької
діяльності в порядку передбаченому цим Положенням. Отже, ТОВ
"Металург" буде вважатись виключеним зі складу засновників з дня
внесення змін до установчих документів до державного реєстру.
Таким чином, станом на 01.01.2005 р. ТОВ "Металург"
залишається засновником (учасником) ЗАТ "МакМет".
Відповідно до пункту 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції по безоплатній передачі
товарів прирівнюються до продажу та є об'єктом оподаткування.
Вказані обставини не знайшли свого відображення при прийнятті
рішення про неправомірність донарахування відповідачем ЗАТ
"МакМет" податку на додану вартість за вересень 2003 р. в сумі
43483206 грн.
Щодо визначення позивачу за спірним податковим
повідомленням-рішенням податкового зобов'язання за липень 2003
року в сумі 102679 грн., то суди дійшли висновку про правомірність
формування позивачем податкового кредиту в липні 2003 року,
оскільки отримання позивачем податкової накладної № 920281 від
31.07.2003 р. та оплата капітальних робіт згідно платіжної
вимоги-доручення № 920281 від 31.07.2003 р. мали місце в одному
звітному періоді - липні 2003 р., що є підставою для віднесення
такої суми до складу податкового кредиту у липні 2003 року
відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Податковий орган, визначаючи ЗАТ "МакМет" податкове
зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2003 року,
виходив з того, що підприємством до складу податкового кредиту в
липні 2003 р. віднесені суми податку на додану вартість у розмірі
102679 грн. з виконаних робіт по капітальному ремонту основних
засобів переданих у найм ВАТ "ММК", вартість яких не відноситься
до складу валових витрат виробництва та не підлягає амортизації.
Податкова інспекція посилається на те, що станом на
01.10.2003 р. позивачем збільшена балансова вартість основних
засобів на суму витрат, які пов'язані з поліпшенням основних
фондів та підлягають амортизації в розмірі 513,4 тис. грн. без
підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена
правилами ведення податкового обліку.
Як стверджує відповідач, кошториси та акти приймання-передачі
виконаних робіт по капітальному ремонту основних засобів ЗАТ
"МакМет" переданих в найм ВАТ "ММК" складені на предмет
приймання-передачі виконаного обсягу робіт по
капітальному ремонту основних засобів, згідно договору
підряду № 435/03 від
31.12.2002 р., є первинними документами, які не відповідають
вимогам діючого законодавства, а саме, не підтверджують обсяг
виконаних робіт по капітальному ремонту основних засобів.
Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХIV
( 996-14 ) (996-14)
(із змінами та доповненнями) передбачено, що підставою
для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення
господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після
її закінчення та мають містити обов'язкові реквізити, зокрема
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру
господарської операції.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів
першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на
новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи
процесуального права, які призвели або могли призвести до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції.
Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а
порушення судами норм матеріального та процесуального права могли
призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути
усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду
Донецької області від 18.01.2006 р. та ухвала Донецького
апеляційного господарського суду від 06.04.2006 р. підлягають
скасуванню, а справа, відповідно до ч. 4 ст. 227 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підлягає
направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в
залежності від встановленого правильного визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової
інспекції у Донецькій області задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Донецького апеляційн ого господарського суду
від 06.04.2006 р. та постанову господарського суду Донецької
області від 18.01.2006 р.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.I.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Степашко О.I.
(підпис) Федоров М.О.