ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.
суддів: Амєліна С.Є., Федорова М.О., Цуркана М.I., Юрченка
В.В.,
секретар: Мудрицька Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_1 до Iзмаїльської митниці про визнання відмови начальника
Iзмаїльської митниці в прийнятті на роботу в Iзмаїльську митницю
неправомірним, та зобов'язання прийняти на роботу в Iзмаїльську
митницю на вільну вакантну посаду за касаційною скаргою
Iзмаїльської митниці на постанову апеляційного суду Одеської
області від 7 червня 2006 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою
до начальника Iзмаїльської митниці в якій просив визнати відмову
начальника Iзмаїльської митниці в прийнятті на роботу в
Iзмаїльську митницю неправомірною, та зобов'язати прийняти на
роботу в Iзмаїльську митницю на вільну вакантну посаду. Свої
вимоги мотивував тим, що 1 грудня 2005 року його було попереджено
про звільнення у зв'язку з ліквідацією Придунайської митниці, в
якій він працював. У той же день він написав заяву на ім'я
начальника митниці про прийняття на роботу за переведенням в
Iзмаїльську митницю на любу вакантну посаду . Своїм листом від 26
січня 2006 року начальник Iзмаїльської митниці відмовив йому у
прийнятті на роботу, мотивуючи тим, що він будучи посадовою особою
Придунайської митниці неналежним чином виконав свої посадові
обов'язки, та скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та у відповідності до ст. 412 МК України не має права
та можливості прийняти його на роботу в Iзмаїльську митницю.
Постановою Iзмаїльського міськрайонного суду Одеської області
від 7 березня 2006 року в задоволенні позову було відмовлено.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 7 червня
2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове
судове рішення про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції,
відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення
суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції
залишити в силі, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно
застосував норми матеріального та процесуального права. Зокрема,
судом порушено вимоги ст.412 МК України, щодо неможливості
прийняти на роботу в митні органи особу, яка була засуджена;
висновки суду не відповідають обставинам справи, щодо
правонаступника, оскільки відбулася ліквідація Придунайської
митниці.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції
виходив з того, що фактично Iзмаїльська митниця після ліквідації
Придунайської митниці стала правонаступником останньої, а оскільки
позивач на час ліквідації працював в Придунайській митниці у
відповідача не було законних підстав відмовити позивачу у
прийнятті на роботу.
Згідно п.1 ст.40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
трудовий договір
може бути розірваний власником лише у випадках : змін в
організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації,
реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства,
установи, організації, скорочення чисельності або штату
працівників.
Відповідно до зазначеної норми Закону звільнення з підстав,
зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо
неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відмова відповідача про прийняття позивача, за його заявою,
на любу вакантну посаду мотивована тим, що останній неналежним
чином виконував свої службові обов'язки, що потягло за собою тяжкі
наслідки, скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, у чому визнав себе винним. Така відмова відповідача
відповідає вимогам митного законодавства.
Оскільки, ч.1 ст.412 МК України передбачено, що на службу до
митних органів, спеціалізованих митних установ приймаються
громадяни України, які здатні за своїми діловими і моральними
якостями, виконувати завдання, покладені на митну службу України,
то відмова Iзмаїльської митниці в прийнятті позивача на роботу
здійснена правомірно.
Крім того, судом апеляційної інстанції невірно розтлумачені
положення ст.36 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, оскільки, як правильно
встановлено судом першої інстанції, в даному випадку відбулася
ліквідація Придунайської митниці.
Iнших підстав для скасування рішення суду першої інстанції
апеляційний суд у своєму рішенні не вказав. Тому колегія суддів
Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що
рішення суду першої інстанції скасовано помилково.
Оскільки судом апеляційної інстанції невірно застосовано
норми матеріального права та помилково скасовано рішення суду
першої інстанції, то рішення суду апеляційної інстанції підлягає
скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 226, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Iзмаїльської митниці задовольнити.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 7 червня 2006
року скасувати, а рішення Iзмаїльського міськрайонного суду
Одеської області від 7 березня 2005 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
ГОЛОВУЮЧИЙ :
СУДДI :