ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Мудрицькій Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Генеральної прокуратури України на рішення Печерського районного
суду м. Києва від 22.04.2003 р. та ухвалу апеляційного суду м.
Києва від 08.07.2003 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до
Генеральної прокуратури України про стягнення грошової допомоги, -
встановила:
У квітні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Генеральної прокуратури України про стягнення грошової допомоги,
передбаченої частиною 15 статті 50-1 Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, вважаючи, що має право на її отримання
відповідно до частини 18 статті 50-1 вищевказаного Закону, однак
йому необгрунтовано відмовлено в її нарахуванні та виплаті.
Посилався на те, що він з 16.01.1956 р. по 29.10.1959 р.,
27.11.1961 р. по 03.09.1963 р., 03.09.1963 р. по 02.12.1971 р.,
04.01.1997 р. по 18.01.1999 р. працював на прокурорсько-слідчих
посадах в органах прокуратури, а з 18.01.1999 р. його звільнено з
прокурорської посади у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою
років.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.04.2003
р. задоволено позов ОСОБА_1 Стягнуто з Генеральної прокуратури
України на користь ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 13418,25
грн., державне мито на користь держави у розмірі 134,18 грн.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 08.07.2003 р. вказане
судове рішення залишено без змін.
На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга
Генеральної прокуратури України, в якій ставиться питання про їх
скасування та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на
неправильне застосування судами норм матеріального права.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
позивач з 16.01.1956 р. по 29.10.1959 р., 27.11.1961 р. по
03.09.1963 р., 03.09.1963 р. по 02.12.1971 р., 04.01.1997 р. по
18.01.1999 р. працював на прокурорсько-слідчих посадах в органах
прокуратури, а з 18.01.1999 р. його звільнено з прокурорської
посади у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років. Пенсію
ОСОБА_1 обчислено із заробітку 894,55 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 18.01.1999 р. був
звільнений з посади старшого прокурора відділу правового
забезпечення управління організаційно-правового забезпечення
Генеральної прокуратури України у зв'язку з виходом на пенсію за
віком. Після внесення змін Законом України від 12.07.2001 р. №
2663 ( 2663-14 ) (2663-14)
до частини 15 статті 50-1 Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
позивач набув право на грошову допомогу
без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого
обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим
прокуратури, оскільки положення цієї статті, відповідно до частини
18 статті 50-1 вищевказаного Закону, поширюються також на
пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання
чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років
або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і
посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на
пенсію, за умови наявності у них передбаченого цією статтею стажу
роботи.
Відповідно до частини 15 статті 50-1 Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, яка набула чинності з 26.07.2001 р.,
прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи
по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у
розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен
повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у
науково-навчальних закладах прокуратури.
Згідно з частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
положення цієї статті поширюються також
на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання
чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років
або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і
посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на
пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією
статтею.
Разом із тим, системний аналіз змісту статті 50-1 Закону
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, вимоги Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та чинного законодавства не дають підстав для
поширення вказаного положення частини 18 статті 50-1 Закону,
зокрема на частину 15 статті 50-1 Закону щодо виплати грошової
допомоги при виході на пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закони та інші нормативно-правові акти не мають
зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або
скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за
конституційним зверненням Національного банку України щодо
офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
(справа про зворотну дію в часі законів та
інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. зазначено, що
дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона
починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з
утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той
закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони
настали або мали місце.
Задовольняючи позов, суди неправильно застосували до
правовідносин, що виникли між позивачем і відповідачем, частину 18
статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
щодо
виплати грошової допомоги працівникам, які звільнилися до введення
в дію Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, оскільки зі змісту закону
вбачається, що зазначена грошова допомога виплачується особам,
котрі виходять на пенсію після вступу в законну силу Закону, що
передбачає право на таку допомогу.
Колегія суддів вважає, що обставини справи встановлені повно
і правильно, але судами першої і апеляційної інстанції допущено
грубі порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення
незаконного судового рішення, а тому судові рішення слід скасувати
та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних
вимог повністю.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
постановила:
Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити
частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.04.2003 р.
та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08.07.2003 р. по справі
за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про
стягнення грошової допомоги скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури
України про стягнення грошової допомоги відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)