ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2007 року № К-24092/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача: Остроушко М.М., дов. № 4437 від 18.10.2007 р.;
відповідача: Чурочкін А.Б., дов. № 3291/9/10-0 від 14.05.2007
р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки
Крим
на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду
від 05.06.2006 р.
та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим
від 16.03.2006 р.
у справі № 2-7/5400-2006А господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи ОСОБА_1.
до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної
Республіки Крим
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від
16.03.2006 р. у справі № 2-7/5400-2006А, залишеним без змін
ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від
05.06.2006 р., задоволено позовні вимоги СПД ФО ОСОБА_1. та
визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПI в м. Ялта №
0003602303 від 29.08.2005 р.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
мотивовані тим, що податковою інспекцією при проведенні перевірки
позивача порушено вимоги Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, оскільки відсутній наказ на
проведення позапланової перевірки; відсутні підстави для
застосування штрафних санкцій у зв'язку з недопущенням позивачем
зазначеного в акті перевірки порушення п. 1 ст. 3 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері
торгівлі, громадського харчування і послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а також
необгрунтованим визначенням застосованих штрафних санкцій в сумі
22682,50 грн. в якості податкового зобов'язання.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх
інстанцій, ДПI у м. Ялта оскаржила їх в касаційному порядку до
Вищого адміністративного суду України.
В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм
матеріального права, скаржник просить скасувати постанову
господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2006 р.
та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від
05.06.2006 р. і постановити нове рішення, яким відмовити у
задоволенні позовних вимог СПД ФО ОСОБА_1.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги
касаційної скарги, просив їх задовольнити.
Представник позивача заперечив проти доводів касаційної
скарги, просив залишити її без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції
встановлено, що 30.07.2005 р. ДПI у м. Ялта проведена перевірка
належної СПД ОСОБА_1. господарюючої одиниці - кафе "Арсенія",
розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Дражинського, 50, висновки
якої викладені в акті № 000401 від 30.07.2005 р.
Під час перевірки встановлено порушення СПД ОСОБА_1. пп. 1, 2
ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в редакції Закону України № 1776-III від 01.06.2000
р. ( 1776-14 ) (1776-14)
(з наступними змінами і доповненнями), що
виразилося у непроведенні розрахункової операції - оплати банкету
через РРО на загальну суму 4536,50 грн.
На підставі висновків акту перевірки податковою інспекцією
прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003602303 від
29.08.2005 р., яким до позивача на підставі п. 1 ст. 17 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
застосовані штрафні санкції у п'ятикратному розмірі від суми
оплати банкету в розмірі 22682,50 грн.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.
Як вбачається з акту № 000401 від 30.07.2005 р., проведеною
перевіркою встановлено факт оплати банкету в розмірі 4536,50 грн.,
замовленого на наступний день - 31.07.2005 р. На думку
відповідача, це є розрахунковою операцією, яку позивач повинен був
провести через РРО відповідно до вимог п. 1 ст. 3 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування і послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням саме за це
порушення до позивача відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування і послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
застосовані штрафні санкції в розмірі 22682,50 грн.
Колегія суддів вважає вірною позицію судів попередніх
інстанцій, що у зв'язку з відсутністю будь-якого посилання в акті
перевірки на порушення СПД ОСОБА_1. вимог п. 13 ст. 3 зазначеного
вище Закону у вигляді незабезпечення відповідності суми готівки на
місці проведення розрахунків сумі, вказаній у денному звіті РРО,
як і не містить спірне податкове повідомлення-рішення посилання на
застосування відповідальності за таке порушення, яка передбачена
ст. 22 даного Закону, доводи ДПI в м. Ялта про застосування до
позивача такої відповідальності є безпідставними.
Пунктом 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і
послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначено, що суб'єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій
та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки
(надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому
порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори
розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових
документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або
у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням
зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Пунктом 1 ст. 17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування і послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, згідно з яким до позивача
застосовані штрафні санкції, передбачено, що за порушення вимог
цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які
здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням
відповідних органів державної податкової служби України
застосовуються фінансові санкції, зокрема, у п'ятикратному розмірі
вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено
невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на
неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі
непроведення розрахункових операцій через реєстратори
розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного
розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової
операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Як встановлено судами, 30.07.2005 р. було оформлено
замовлення на банкет, проведення якого планувалось на 31.07.2005
р., відповідно до якого загальна вартість замовлених товарів
склала 4536,50 грн. Замовником внесена попередня оплата за
проведення банкету, яка в наступному у зв'язку з відмовою від
банкету була повернута замовнику.
Суди дійшли висновку, що прийняття коштів від замовника в
оплату ще не проданих товарів не є розрахунковою операцією, яку
слід проводити через РРО з роздруковуванням розрахункового
документа.
Вказану позицію колегія суддів вважає нормативно
обгрунтованою, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування і послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, розрахункова
операція- це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних
карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів
(послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар
(ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної
картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо
оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або,
у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення
розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, реєстратор
розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний
комплекс, в якому реалізов ані фіскальні функції і який
призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу
товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної
валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих
послуг). Розрахунковим документом є документ встановленої форми та
змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція,
проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення)
товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів,
купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках,
передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку
реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Аналіз вказаних правових норм дає підстави зробити висновок,
що суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний проводити
розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги)
через РРО саме при здійсненні операції з продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
В розумінні ст. 655 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або
зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні
(покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно
(товар) та сплатити за нього певну грошову суму.
Обов'язок продавця передати товар покупцю вважається
виконаним в момент вручення товару покупцю або надання товару у
розпорядження покупця (ч. 1 ст. 664 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Проте, в даному випадку продаж перелічених в замовленні
товарів під час перевірки 30.07.2005 р. не відбувався. Більше
того, не відбувся він і в запланований день проведення банкету -
31.07.2005р. у зв'язку з відмовою замовника від його проведення.
Викладене свідчить про те, що фактично порушення вимог пп. 1,
2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і
послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
позивачем не було допущено, у зв'язку з чим
застосування до нього штрафних санкцій є безпідставним.
Крім того, судами вірно зазначено, що визначення відповідачем
спірним податковим повідомленням-рішенням до сплати позивачу
штрафу за порушення норм Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
як податкового зобов'язання в
розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є необгрунтованим.
У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
зазначено, що цей Закон є спеціальним законом
з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він
встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження
нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може
застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових
платежів), сплата яких передбачена Законами з питань
оподаткування, тобто він не регулює питання застосування та
стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування
реєстраторів розрахункових операцій.
У відповідності до пунктів 1.2, 1.9 статті 1 цього Закону
податкове зобов'язання- це зобов'язання платника податків сплатити
до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у
порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами
України.
Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих
та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити
суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу.
Таким чином ця форма акта ненормативного характеру може
застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів
(обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у
статтях 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
.
У зазначених нормах штраф, накладений відповідачем на
позивача за порушення, на його думку, Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, не визначений як
податок або збір (обов'язковий платіж), а тому податковий орган
неправомірно застосував штраф визначивши його податковим
зобов'язанням.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті
судового рішення у справі № 2-7/5400-2006А суди попередніх
інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених
обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин
сторін норми матеріального та процесуального права, а тому підстав
для скасування чи зміни постановлених у справі судових рішень не
вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ялта
Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від
05.06.2006 р. та постанову господарського суду Автономної
Республіки Крим від 16.03.2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.I.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Федоров М.О.