К-4855/06 Про визнання права на наукову пенсію та відшкодування моральної шкоди - Текст документа

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Iнститут "Харківагропроект", Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова про визнання права на наукову пенсію та відшкодування моральної шкоди за його касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 червня 2006 року, -

У лютому 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Iнститут "Харківагропроект", Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова про визнання недійсною довідки інституту від 19 листопада 2002 року, зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12) , відшкодувати моральну шкоду в розмірі 20000 грн. та визнати за ним здійснення науково-технічної і науково-організаційної діяльності в період з 1966 року по 1992 року. Свої вимоги мотивував тим, що з 1966 року до 1992 року працював в інституті, займався науково-технічною діяльністю, а тому має право на наукову пенсію, але відповідачами безпідставно відмовлено йому в оформленні такої пенсії.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 19 березня 2004 року позов задоволено частково. Визнано право позивача на наукову пенсію відповідно до ст.24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12) за час виконання трудових обов'язків з 26 лютого 1968 року по 14 грудня 1992 року. Зобов'язано УПФУ в Дзержинському районі м.Харкова провести перерахунок пенсії позивачу, у зв'язку з виконанням ним науково-технічної та науково-організаційної діяльності з 1 лютого 1970 року по 1 липня 2002 року. Відмовлено позивачу у відшкодуванні моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 2 червня 2004 року рішення суду першої інстанції змінено. В частині визнання права позивача на наукову пенсію відповідно до ст.24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12) за час виконання ним науково-технічної та науково-організаційної діяльності з 26 лютого 1968 року по 14 грудня 1992 року та покладання зобов'язання на УПФУ в Дзержинському районі м.Харкова провести йому перерахунок пенсії у зв'язку з виконанням такої діяльності з 1 лютого 1970 року по 1 липня 2002 року скасовано, у задоволенні позову у цій частині відмовлено. В решті це рішення не оскаржувалося та не переглядалося.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, ухвалити справедливе рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, оскільки суд порушив норми матеріального та процесуального права. Зокрема, висновки суду не відповідають обставинам справи та не вірно застосований Закон України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12) .

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 14 вересня 1966 року працював в Харківській філії "УкрНДIгипросільгосп" старшим інженером архітєктурно-будівельної майстерні №1; з 26 лютого 1968 року керівником групи майстерні №1; з 1 липня 1986 року головним спеціалістом по нової техніки технічного відділу; з 1 червня 1991 року по 14 грудня 1992 року займав посаду головного спеціаліста відділу технології та механізації.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)

( в редакції 2003 року )

( в редакції 2003 року ) наукова діяльність визначена як інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання; і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження; науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами)

є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Згідно ст.24 зазначеного Закону держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової, науково-технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної роботи (далі - стаж наукової роботи) на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

До стажу наукової роботи зараховується час роботи на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання та посадах, які до них прирівнюються, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III - IV рівнів акредитації, у тому числі з підготовки керівних та управлінських кадрів, а також час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (322-08) , якщо цій роботі безпосередньо передувала робота, передбачена частиною першою цієї статті. До стажу наукової роботи зараховується час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі, докторантурі. Таким чином, матеріальний закон судами розтлумачено та застосовано правильно.

ВАТ "Iнститут "Харківагропроект" є правонаступником інституту "Харківсільгосппроект" створеного на базі Харківської філії "УкрНДIгипросільгосп" в 1971 році, перейменованого в листопаді 1976 року в інститут "Укрсільпроект", а у квітні 1986 року в "Харківагропроект".

Основні завдання інституту, згідно до статуту протягом всього часу існування, було розробка на підставі типових проектів комплексних проектів сільськогосподарських підприємств, окремих будівель і споруд на селі, виконання проектів реконструкції існуючих ферм і комплексів; розробка проектів і схем районних планіровок, культурно-побутових та дитячих закладів, інженерних мереж і споруд та інше. При цьому інститут не був науково-дослідним і науковою діяльністю не займався. Висновки судів про це грунтуються на досліджених доказах і доводами касаційної скарги не спростовуються.

Відповідно до ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач не займався науковою роботою та не є вченим, а тому обгрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині визнання права ОСОБА_1 на наукову пенсію.

Оскільки, посилання касатора в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом апеляційної інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, то касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Iнститут "Харківагропроект", Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова про визнання права на наукову пенсію та відшкодування моральної шкоди - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15) .