ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Амєліна С.Є.,Гуріна М.I.,Кобилянського М.Г.,Юрченка
В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за
позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України та
Головного управління Державного казначейства України про стягнення
заборгованості по заробітній платі та матеріальній допомозі за
касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на
рішення Печерського районного суду м.Києва від 25 червня 2005 року
та на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 7 вересня 2005 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
Державної судової адміністрації України та Головного управління
Державного казначейства України про стягнення заборгованості по
заробітній платі та матеріальній допомозі. Свої вимоги мотивувала
тим, що з 1999 року по 10 березня 2005 року працювала у
Військовому місцевому суді Луганського гарнізону. В день
звільнення вона не отримала розрахунок у повному обсязі, оскільки
не була виплачена заробітна плата за листопад, грудень, 2004 року
в розмірі 865 грн.75 коп., та не виплачена матеріальна допомога в
розмірі 866 грн.20 коп., яка була їй нарахована, згідно наказу
голови суду № 29 від 14 травня 2004 року та № 39 від 12 липня 2004
року. Просила стягнути на її користь зазначені кошти.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 7 вересня 2005 року
залишено без змін рішення Печерського районного суду м.Києва від
25 червня 2005 року, яким позовні вимоги було задоволено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач -
Державна судова адміністрація України звернулася з касаційною
скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній
скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та
апеляційної інстанції, постановити нове рішення, яким відмовити в
задоволенні позову, оскільки суди порушили норми матеріального та
процесуального права. Зокрема, вважають, що судами невірно
застосовані норми Законі України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
,
"Про Державний бюджет України на 2004 рік", не застосовані норми
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Закон України "Про судоустрій
України" ( 3018-14 ) (3018-14)
та Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
.
Крім того, вважають, що вони не могли бути відповідачем по справі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 . працювала на посаді
консультанта військового місцевого суду Луганського гарнізону. З
10 березня 2005 р. вона була звільнена у зв'язку з ліквідацією
цієї установи за п. 1 ст.40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що
наявність заборгованості підтверджується довідкою військового
суду.
Згідно СТ.116 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
при звільненні
працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства,
установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ст.123 Закону України "Про судоустрій України"
( 3018-14 ) (3018-14)
розмір заробітної плати працівників апарату судів, їх
побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються
законом про державну службу, іншими нормативними актами і не
можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних
службовців апаратів законодавчої та виконавчої влади.
Заробітна плата державного службовця, відповідно до
ст.ст.33-35 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
,
складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги,
надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для
зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування
інших, передбачених цим Законом гарантій, пільг і компенсацій.
Крім того, Державна судова адміністрацій України є головним
розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на матеріальне
і соціальне забезпечення суддів, а також працівників апаратів
судів, яка самостійно здійснює розподіл коштів за напрямками
видатків.
Враховуючи наведене, судами обгрунтовано задовольнило позовні
вимоги позивача та правильно стягнуто з Головного управління
Державного казначейства України, шляхом списання коштів з
Державної судової адміністрації України на користь Волотковської
Л.П заборгованості по заробітній платі в сумі 865,75 грн. та
матеріальної допомоги 866,20 грн..
Оскільки, посилання касатора в касаційній скарзі на порушення
судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого
підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та
всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна
оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм
змістом та формою відповідають вимогам матеріального та
процесуального закону, то касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України
залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 7
вересня 2005 року та рішення Печерського районного суду м.Києва
від 25 червня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної
судової адміністрації України та Головного управління Державного
казначейства України про стягнення заборгованості по заробітній
платі та матеріальній допомозі - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Д.В. Ліпський
СУДДI : С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко