ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"16"жовтня 2007 Вищий адміністративний суд України у складі
колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
суддів: Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Маринчак Н.Є.
секретар судового засідання Ярцева С.В.
за участю представників згідно протоколу судового засіданні
від 16.10.07 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу ДПI у Галицькому районі м.
Львова на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 23.03.2005 та рішення господарського суду Львівської області
від 30.12.2004 по справі №5/2394-23/126 за позовом ВАТ
"Укравтобуспром" до ДПI у Галицькому районі м. Львова про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "Укравтобуспром" звернулось до господарського суду
Львівської області з позовом до ДПI у Галицькому районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
20.01.03 №125/04-23-5-00234844/1329, яким позивачу визначено суму
податкового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів
розрахунків в іноземній валюті у розмірі 11769 грн., в т.ч.
основного платежу - 0, штрафні (фінансові) санкції 11769 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від
30.12.2004, яке залишено без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 23.03.2005 позовні вимоги
задоволено.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх
інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та
прийняти нове судове рішення.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та
апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено
норми матеріального права .
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові
докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на
підставі акту документальної перевірки №6424 від 15.01.2003 "Про
результати перевірки ВАТ "Укравтобуспром" за період 01.04.201 -
01.12.2002" прийнято податкове повідомлення - рішення від
20.01.2003 № 125/04-23-5/00234844/1399, яким позивачу визначено
суму податкового зобов'язання за платежем: пеня за порушення
термінів розрахунків в іноземній валюті у розмірі 11769 грн., в
т.ч. основного платежу - 0, штрафні (фінансові) санкції - 11769
грн.
Підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення
є зафіксоване в акті перевірки порушення позивачем строків по
імпортних операціях за контрактом №061/02/06.02 від 14.06.2002
укладеного з нерезидентом на купівлю товару. Попередня оплата
здійснювалась 20.08.2002 в розмірі 26560 ЄВРО. Документів про
поставку решти товарів відповідно до відомостей зафіксованих у
акті перевірки - не надано.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди
мотивували тим, що згідно відміток (штампів) Галицької та
Рава-Руської митниць на ВМД та рахунках - товар в повному об'ємі
фактично перетнув митний кордон України - 24.10.2002, тобто до
настання строку, передбаченого ст.2 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, що
підтверджується рахунками № 220975 від 18.10.2002 . № 220976 від
18.10.2002 та ВМД (СМК.) А № 040085, А № 0402392 та іншими
матеріалами справи, а тому підстав для нарахування позивачу пені
за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті у податкового
органу не було.
Судом першої інстанції також встановлено, що згідно умов
контракту №061/02/06.02, укладеного 14.06.2002 між позивачем та
фірмою "WINTER KASSORIE und FAHRZEUGTECHNSK" GMBN (м.
Зайфгеннерсдорф, Німеччина) позивач придбав вісім вживаних
самохідних вантажних шасі моделі Daіmler Benz 508 загальною
вартістю 36560 ЄВРО.
Відповідно до розділу 2 цього контракту поставка товару
здійснювалась на умовах FCA Боргштедт, включно з митними видатками
в країні продавця (INCOTERMS-2000). Строк поставки 4 тижні з
моменту здійснення передоплати.
Поставка (перевезення) вантажу 8 самохідних вантажних шасі
моделі Daіmler Benz здійснювалась двома вантажними автомобілями,
які одночасно фактично перетинали митний кордон України -
24.10.2002 року відповідно на Галицькій та Рава-Руській митницях,
що підтверджується CMR A №0402392, CMR A №040085, рахунками
№220976, №220975 та проставленими на них, як на товаросупровідних
документах, відтисками штампів відповідних Галицької та
Рава-Руської митниць.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
погоджується з висновками судів попередніх інстанції з огляду на
таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
- моментом здійснення імпорту є момент
перетину товаром митного кордону України.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, імпортні операції
резидентів, які здійснюються в умовах відстрочення поставки, в
разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з
моменту здійснення авансовою платежу або виставлення векселя на
користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується,
потребують індивідуальної ліцензії НБУ. За порушення цих термінів
резидент, відповідно до ст. 4 цього Закону, сплачує пеню в розмірі
0,3% митної вартості товару що ввозиться.
Згідно з розділом 3 Контракту № 061/02/06.02 від 14.06.2002
року, поставка товару здійснюється на умовах FCA Боргштедт, що
означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається
виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт,
під відповідальність перевізника, названого покупцем, в цьому
конкретному випадку в Боргштедт.
З огляду на наведене вище вбачається, що суди першої та
апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про
безпідставність нарахування податковим органом пені за порушення
строків розрахунку в іноземній валюті з нерезидентом, оскільки
згідно відміток (штампів) Галицької та Рава-Руської митниць на ВМД
та рахунках - товар в повному об'ємі перетнув митний кордон
України - 24.10.2002, тобто, до настання строку, передбаченого ст.
2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, що підтверджується рахунками № 220975 від
18.10.2002 , № 220976 від 18.10.2002 та ВМД А № 040085, А №
0402392 та іншими матеріалами справи: Деклараціями митної вартості
№ 160 форми ДМВ-1, якими визнано митну вартість за рахунком 220975
від 18.10.02 та договором №061/02/06.02 від 14.06.02 - 05.03.04 та
10.03.2004 документ під назвою Перегляд ВМД для пункту пропуску
ПП. № 20003/2/308952 з оригінальним відтиском Галицької митниці
(006) про перетин митного кордону 24.10.2004 , Бюро судової
товарознавчої та автотоварознавчої експертизи Висновки №№ 211,
212, 213, 214, автотоварознавчого дослідження складені 04.03.2004;
калькуляцією автотранспортного підприємства "ПРИМУЛА" витрат на
перевезення вантажу ВАТ "Укравтобуспром", оригіналом переписки з
фірмою поставщиком в Німеччині, якою підтверджується походження
шасі МБ 508 №№ 31030013200661, 31030013206218, 30940013171840,
30930013194194, які поставлені по контракту 061/02/06.02 від
14.06.2002.
Колегія суддів звертає увагу на те, що всі примірники ВМД та
рахунків містять усі реквізити, передбачені Положенням про
вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМ України від
09.06.97 №574 ( 574-97-п ) (574-97-п)
в редакції, яка була чинною на час
виникнення спірних правовідносин та відповідають вимогам
Iнструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації,
затвердженої Наказом Державної митної служби України № 207 від
18.04.2002 ( z0462-02 ) (z0462-02)
та зареєстрованої в Мін'юсті України
29.05.2002 № 462/6750.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального
права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності
зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у
відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у
зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного
судового рішення не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПI у Галицькому
районі м. Львова задоволенню не підлягає, а постанова Львівського
апеляційного господарського суду від 23.03.2005 та рішення
господарського суду Львівської області від 30.12.2004 по справі
№5/2394-23/126 - залишаються без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ДПI у Галицькому районі м. Львова залишити
без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.03.2005 та рішення господарського суду Львівської області від
30.12.2004 по справі №5/2394-23/126 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
М.О. Федоров
Судді
А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
О.В. Карась
Н.Є. Маринчак
М.О. Федоров
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Ярцева С.В.