Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

секретар судового засідання Ярцева С.В.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 16.10.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Нововолинської ОДПІ на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 та постанову господарського суду Волинської області від 15.02.2006 по справі № 05/35/6-2 за позовом Виробничо-торгової фірми "Волиньбудкомплектація" до Нововолинської ОДПІ Волинської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Виробничо-торгової фірми "Волиньбудкомплектація" звернулась до господарського суду Волинської області з позовом до Нововолинської ОДПІ Волинської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Волинської області від 15.02.2006, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2006, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права .

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено перевірку дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань ВТФ "Волиньбудкомплектація" за період з 07.07.2002 по 27.08.2004, за наслідками якої складено акт № 55 від 30.12.2004 та встановлено порушення позивачем ст. 4 Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо несвоєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань протягом граничного строку сплати, всього на суму 69887, 44 грн. На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000422600/0/1026 від 30.12.2004, яким на підставі пп. 17.1.7. п 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 515 календарних днів граничного строку плати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 69887,42 грн. Зобов’язано позивача сплатити штраф в розмірі 50% в сумі 34943,72 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДПА України від 20.05.2005 №9803/7/25-1015 податкове повідомлення-рішення №0000422600/0/1026 від 30.12.2004 було скасовано в частині застосування 5806,13 грн. штрафної санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що акт перевірки на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, складено з порушенням вимог порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 №429 (z1023-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за №1023/7311 (z1023-02) (далі - Порядок оформлення результатів документальних перевірок).

Разом з тим, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись неможливо, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з‘ясування обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до пп.17.1.7, п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-111 від 21.12.2000 р .у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, зазначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у відповідних розмірах.

Проте суди попередніх інстанцій концентрують увагу на порушенні відповідачем Порядку оформлення результатів документальних перевірок не з'ясовуючи всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, та не досліджуючи всіх доказів у їх сукупності.

Всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судами не з’ясовано: чи було фактично порушення ВТФ "Волиньбудкомплектація" положення Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо несвоєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань протягом граничного строку сплати.

Враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про те, що спір був розглянутий судами не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду слід всебічно та повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди першої інстанції та апеляційної інстанцій неповно з’ясували обставини справи, не перевірив доводів і заперечень сторін та доказів по справі в зв’язку з чим ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 року та постанову господарського суду Волинської області від 15.02.2006по справі № 05/35/6-2 підлягає скасуванню, а справа № 05/35/6-2 відповідно до п. 6 ч.1 ст. 223 КАС України, передається на розгляд суду першої інстанції

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Нововолинської ОДПІзадовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 року та постанову господарського суду Волинської області від 15.02.2006у справі № 05/35/6-2 скасувати.

Справу № 05/35/6-2направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.