ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Iльченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
31.05.2005р.
у справі № 5/3237-2/357 господарського суду Львівської
області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут"
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.
Львова
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від
03.03.2005р., залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 31.05.2005р., позов
задоволено: визнані недійсними податкове повідомлення-рішення ДПI
у Галицькому районі м. Львова від 02.11.2004 р. №
0007262320/0/04/23-2/13827634 про визначення ТОВ "Беркут"
податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у сумі
118 650,00 грн. (основний платіж - 79 100,00 грн., штрафні
санкції - 39 550,00 грн.); податкове повідомлення-рішення цієї ж
ДПI від 02.11.2004 р. № 0007272320/0/04/23-2/13827634 про
визначення податкового зобов'язання за платежем з податку додану
вартість у сумі 59 524,50 грн., в тому числі: 39 683,00 грн. -
основний платіж та 19 841,50 грн. - штрафні санкції, накладені на
підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Судові рішення вмотивовані тим, що ТОВ "Беркут" правомірно не
включило до складу валових доходів за результатами
фінансово-господарської діяльності в першому кварталі 2003 року 89
514,00 грн. не сплаченої позивачем кредиторської заборгованості за
контрактом від 18.06.1998р. № 804/22360822/0698/18/47, укладеним з
фірмою "Master Holdіng KFT" /Угорщина/, оскільки вимога підпункту
4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
щодо збільшення суми валового
доходу на вартість отриманого, але неоплаченого товару,
поширюється на заборгованість по непогашеним протягом строку
позовної давності зобов'язанням, починаючи відлік зазначеного
строку з дати, з якою цивільно-правовий договір пов"язує сплату
грошових коштів /передачу товару/. Стосовно неправомірного
виключення податковим органом витрат позивача по сплаті орендної
плати за користування приміщенням ВАТ "Прикарпатське
експлуатаційне підприємство" та витрат по оплаті складських
послуг, наданих ТОВ "Беркут-Будсервіс", зі складу валових витрат
IV кварталу 2002 року-I кварталу 2004 року на загальну суму 60
768,32 грн. у зв'язку з відсутністю у товариства первинних
документів, що підтверджують понесення таких витрат, судові
рішення обгрунтовані наявними в матеріалах справи актом
приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 01.10.2003р.,
виписками з банківського рахунку позивача про списання грошових
коштів в оплату оренди приміщення та отримання складських послуг.
За висновком суду витрати позивача на суму 133 400,00 грн.,
здійснені у зв'язку з придбанням каучуку, отриманого від ТД
"Політекс" на підставі видаткових накладних, на яких відсутній
підпис про отримання товару, підтверджуються виписками з
банківського рахунку позивача про списання грошових коштів в сумі
160 080,00 грн., що відповідає загальній сумі поставки каучуку
згідно зазначених видаткових накладних, з метою компенсації
поставленого товару. Правильне формування позивачем валових витрат
по зазначеним операціям за вказані звітні податкові періоди
засвідчує, за висновком суду, дотримання товариством вимог
підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при відтворенні в податковому
обліку з податку на додану вартість цих операцій.
В касаційній скарзі ДПI у Галицькому районі м. Львова просить
скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняте нове
рішення про відмову в позові, вважаючи, що судові рішення першої
та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального
права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить
залишити скаргу без задоволення, вважаючи її необгрунтованою.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Збільшуючи податкові зобов'язання з податку на прибуток ТОВ
"Беркут" по операції з придбання товару у фірми "Master Holdіng
KFT" за I квартал 2003 року на суму 26 854,20 грн., ДПI у
Галицькому районі м. Львова виходила з того, що кредиторська
заборгованість позивача у розмірі 16 796 дол. США, що еквівалентно
89 514,28 грн., станом на 01.04.2003р. є безнадійною в силу статті
71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та пункту 1.25 статті 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, обчислюючи
строк позовної давності з дати оприбуткування позивачем отриманого
за контрактом від 18.06.1998р. товару.
Судом встановлено, що позивач за контрактом від 18.06.1998р.
придбав у фірми "Master Holdіng KFT" товар /каучук/ на суму
поставки, зазначену у вантажній митній декларації від 09.12.1998р.
№ 306125. За розрахунками між позивачем та вказаною фірмою згідно
даних бухгалтерського обліку ТОВ "Беркут" станом на 01.10.2002р.
рахується кредиторська заборгованість в сумі 89 514,00 грн.
Вказана заборгованість позивачем станом на останнє число
перевіряємого періоду, а саме 01.04.2004р., охопленого перевіркою
ДПI у місті Львові згідно акту перевірки № 68118/23-5/13827634 від
27.10.2004 р., не сплачена. Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5
контракту від 18.06.1998р. № 804/22360822/0698/18/47 оплата кожної
партії поставленого товару здійснюється в доларах США протягом 60
днів з моменту отримання покупцем кожної партії товару.
Доповненням до цього контракту від 10.09.2000р. № 2 змінено умови
платежів, а саме: встановлено, що погашення заборгованості на суму
177 611,00 дол. США повинно здійснюватися рівними частинами до
01.07.2001р., при цьому здійснення останнього платежу припадає на
червень 2001 року.
З врахуванням встановленого контрактом від 18.06.1998р.
/доповненням до контракту від 10.09.2000р./ строку платежу - до
01.07.2001р., при якому останній платіж здійснюється у червні 2001
року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд
апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що
перебіг строку позовної давності починається з дня, наступного за
встановленим днем здійснення останнього платежу /30.06.2001р./,
тобто з 01.07.2001р., та закінчується 01.07.2005р., виходячи зі
строку позовної давності, встановленого статтею 8 Конвенції про
позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року,
ратифікованою постановою Верховної Ради України від 14.07.1993 р.
за № 3382-ХII ( 3382-12 ) (3382-12)
.
За змістом цієї норми, а також положень статей 1, 10
зазначеної Конвенції ця Конвенція визначає умови, за яких вимоги
покупця та продавця один до одного, що випливають з договору
міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані з його
порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені
внаслідок закінчення певного періоду часу, який іменується
"строком позовної давності"; строк позовної давності
встановлюється у чотири роки; вважається, що право на позов, що
випливає з порушення договору, виникає в той день, коли мало місце
таке порушення.
Приписи вказаної Конвенції є обов'язковими для українських
учасників міжнародної торгівлі в силу статті 572 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного до 01.01.2004р., відповідно до якої якщо
міжнародним договором СРСР встановлено інші правила, ніж ті, що їх
містить радянське цивільне законодавство, то застосовуються
правила міжнародного договору; такий же порядок застосовується
щодо цивільного законодавства Української РСР, якщо в міжнародному
договорі Української РСР встановлено інші правила, ніж передбачені
цивільним законодавством Української РСР.
Встановивши строк сплати за контактом від 18.06.1998р.
/доповненням до контракту від 10.09.2000р., який є невід"ємною
частиною контракту/, таким, що не настав, суди дійшли
обгрунтованого висновку про те, що кредиторська заборгованість
позивача не є такою, за якою минув строк позовної давності, а
відтак не підлягає включенню до складу валових доходів на підставі
підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Цей висновок суду відповідає і наявним у справі доказам,
зокрема, листу від 27.01.2005р. № 62 Кредитбанку, на який
покладено контроль за дотриманням строків розрахунків в іноземній
валюті по вказаній імпортній операції позивача.
Фактичною підставою для визначення ТОВ "Беркут" податкового
зобов'язання з податку на прибуток слугував також висновок
контролюючого органу про порушення товариством підпункту 5.3.9
пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у зв'язку з віднесенням до складу
валових витрат I кварталу 2003 року витрат по придбанню каучуку на
загальну суму 133 400,00 грн. на підставі виписаних ТОВ "ТД
"Політекс" видаткових накладних від 17.02.2003р. № № РН-0031,
РН-0032, на яких відсутні підписи про отримання товару
відповідальною особою ТОВ "Беркут", та за відсутності
товарно-транспортної накладної, яка, на думку податкового органу,
є беззаперечним доказом отримання товару.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в
редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірного
правовідношення, до складу валових витрат включаються суми
будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці,
у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи
реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -
5.8 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 зазначеної
статті встановлено, що не належать до валових витрат будь-які
витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими,
платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і
зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського
обліку.
Згідно підпунктів 2.1 та 2.4 пункту 2 Положення про
документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,
затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05 1995
р. № 88 ( z0168-95 ) (z0168-95)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 05.06.1995 р. за № 168/704 ( z0168-95 ) (z0168-95)
, первинні
документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують
господарські операції, включаючи дозволи адміністрації / власника
/ на їх проведення. Первинні документи / на паперових та
машинозчитуваних носіях інформації / для надання їм юридичної сили
і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву
підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву
документа /форми /, код форми; дату і місце складання; зміст
господарської операції та її вимірники / у натуральному та
вартісному виразі /; посаду, прізвища і підписи осіб,
відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і
складання первинного документа.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на
операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам,
встановленому порядку приймання, зберігання і витрачан ня грошових
коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують
договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі,
власникам, іншим юридичним і фізичним особам / підпункт 2.16
пункту 2 цього Положення /.
Наявність у видаткових накладних від 17.02.2003р. № №
РН-0031, РН-0032, виписаних ТОВ "ТД "Політекс", обов'язкових
реквізитів щодо змісту господарської операції та її вимірників у
натуральному та вартісному виразі, прізвища і підпису особи
постачальника, відповідальної за дозвіл на здійснення поставки
товару, та власне пред'явлення цих видаткових накладних самим
позивачем в підтвердження отримання товару, а також встановлений в
судовому процесі факт сплати на користь ТОВ "ТД "Політекс"
грошових коштів у сумі 160 080,00 грн., в тому числі ПДВ,
підтвердженого податковими накладними від 17.02.2003р. №№ 31,32,
що відповідає загальній сумі поставки по вказаним видатковим
накладним, дає підстави суду касаційної інстанції погодитися з
висновком судів про реальне понесення позивачем витрат по
зазначеній господарській операції та про правомірність формування
останнім валових витрат у I кварталі 2003 року на суму 133 400,00
грн.
Відповідає правильному застосуванню підпункту 5.2.1 пункту
5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
і висновок судів
про правомірне формування ТОВ "Беркут" валових витрат на загальну
суму 60 768,32 грн. в деклараціях з податку на прибуток
підприємства за 4 квартал 2002 року-I квартал 2004 року з огляду
на зв'язок витрат у зазначеній сумі з господарською діяльністю
позивача, що не заперечується сторонами спору, та підтвердження
цих витрат документами бухгалтерського обліку позивача, які
відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
,
пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у
бухгалтерському обліку.
Так, витрати позивача по орендній платі за оренду приміщення
ВАТ "Прикарпатське експлуатаційне підприємство" впродовж
зазначеного періоду підтверджуються наявними в матеріалах справи
письмовими доказами, а саме: договором оренди нерухомого майна
/будівель, споруд, приміщень/ від 06.12.2002р. № 43 та протоколом
до цього договору від такої ж дати; актом приймання-передачі
/будівель, споруд, приміщень/ нерухомого майна від 01.01.2003р.;
рахунками, платіжними дорученнями, виписками з банківського
рахунку позивача про списання грошових коштів на загальну суму 79
100,00 грн.; витрати товариства по оплаті складських послуг на
користь ТОВ "Беркут-Будсервіс" згідно угоди від 01.01.2003р. № 1
підтверджуються списанням з банківського рахунку позивача 2 395,00
грн., в тому числі 2000, 00 грн. - 25.11.2003р., 395,00 грн. -
25.12.2003р.
Оскільки витрати позивача, на суму 60 768,32 грн. яких
зменшено валові витрати товариства за 4 квартал 2002 року-I
квартал 2004 року, мають характер валових та підтверджуються
насамперед платіжними документами, як того вимагає підпункт 5.3.9
пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, застосування судами наведених норм
вказаного Закону відповідає їх правильному застосуванню.
Судом встановлено, що підставою для виключення з податкового
кредиту в податковому обліку позивача з податку на додану вартість
за період жовтень 2002 року-березень 2004 року 39 683,00 грн. ПДВ
стало зменшення контролюючим органом валових витрат позивача на
загальну суму 194 168,32 грн.
З огляду на це, встановлення судом правильності формування
товариством валових витрат у зазначеній сумі обумовлює
правильність формування податкового кредиту у відповідній сумі
податку на додану вартість.
За таких обставин та правильне застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального права, постановлені у
справі судові рішення підлягають залишенню без змін як законні та
обгрунтовані.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 31.05.2005р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий підпис Усенко Є.А.
Судді підпис Бившева Л.I.
підпис Костенко М.I.
підпис Маринчак Н.Є.
підпис Шипуліна Т.М.