ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: Бутенко В.I.,
суддів: Сороки М.О.,
Штульмана В.I.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
при секретарі: Єрко С. М.
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського
районного суду м. Києва від 17 лютого 2005 року і ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2005 року
за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення Вищої ради юстиції № 745
від 10.12.2003 року,
встановила:
У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною
скаргою. В обгрунтування заявлених вимог скаржник посилався на те,
що оскаржуваним рішенням Вища рада юстиції відмовила йому у
внесенні подання Президенту України про призначення його суддею
Нікопольського міського суду Дніпропетровської області. Вважав
такі дії та рішення незаконними, такими, що порушують його
конституційні права, тому просив суд зобов'язати суб'єкта
оскарження внести Президенту України вище зазначене подання.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17
лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м.
Києва від 14 липня 2005 року, в задоволені скарги відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами
норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення
скасувати та постановити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що 10 грудня 2003 року Вища рада юстиції
рішенням № 745 від 10.12.2003 року відмовила у внесенні подання
Президенту України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді
Нікопольського міського суду Дніпропетровської області. Підставою
для прийняття зазначеного рішення було те, що за нього не
проголосувало більше половини від конституційного складу Вищої
ради юстиції.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив
з того, що відповідно до 4 ст. 29 Закону України "Про Вищу раду
юстиції" ( 22/98-ВР ) (22/98-ВР)
(далі - Закон) рішення щодо кандидата на
посаду судді приймається на засіданні Вищої ради юстиції відкритим
голосуванням. Пропозиція щодо внесення подання Президентові
України про призначення судді вважається прийнятою, якщо за неї
проголосувало більше половини від конституційного складу Вищої
ради юстиції.
Згідно ч.3 ст. 29 Закону кандидатура на посаду судді
розглядається персонально після доповіді члена Вищої ради юстиції,
який діє за дорученням відповідної секції, де попередньо
вивчаються матеріали щодо кандидата на посаду судді.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу №
7 від 10.12.2003 р. на засіданні Вищої ради юстиції 14 її членів
одноголосно проголосували проти кандидатури заявника щодо внесення
відносно нього подання Президентові України про призначення на
посаду судді.
Відповідно до вимог п. 4.2 Регламенту Вищої ради юстиції у
випадку коли про внесення подання Президентові України про
призначення громадянина України на посаду судді не набрала
необхідної кількості голосів, про це зазначається у рішенні Вищої
ради юстиції, що є підставою для відмови у внесенні подання про
призначення на посаду судді.
Висновок суду про те, що Вища рада юстиції прийняла рішення
щодо ОСОБА_1 в межах своєї компетенції та відповідно до вимог
діючого законодавства, відповідає фактичним обставинам справи і
доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на те, що суди не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень,
ці судові рішення підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2005 року і
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2005 року - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які
ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути оскаржені
лише за винятковими обставинами - з мотивів неоднакового
застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї
самої норми права; визнання судових рішень міжнародною судовою
установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують
міжнародні зобов'язання України - протягом одного місяця з дня
відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо до
Верховного Суду України.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно,
Відповідальний секретар: Єрко С.М.