ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Амєліна С.Є.,Гуріна М.I., Кобилянського М.Г.,Юрченка
В.В.,
секретар: Мудрицька Ю.В.
за участю представника позивача - Конотопця О.М., Коваленка
П.М., представника відповідача - Згуровської В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Товариства рятування на водах України до виконавчого комітету
Ялтинської міської ради про визнання нечинним рішення за
касаційною скаргою Товариства рятування на водах України на ухвалу
господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2006
року та на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського
суду від 21 листопада 2006 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Товариства рятування на водах України звернулося до
господарського суду з позовом до виконавчого комітету Ялтинської
міської ради про визнання нечинним рішення №1400 від 28 серпня
2004 року "Про оформлення права власності на будівлю рятувальної
станції по Парковому проїзду, 15 у м.Ялта, на будівлю рятувальної
станції по вул. Дражинського, 33 у м. Ялта та видачу свідоцтва про
право власності". Свої вимоги позивач мотивував тим, що спірне
майно знаходилося на балансі Кримської республіканської
рятувально-водолазної служби. На підставі постанови Ради міністрів
УРСР №199, розпорядження голови Ради міністрів УРСР №472-р та
рішення президії Центральної ради Товрядвод УРСР у 1988 році
відбулася передача Кримської рятувальної служби в підпорядкування
Товрядводу УРСР від міністерства житлово-комунального господарства
УРСР. В цей період в Україні діяла постанова ради міністрів УРСР
від 28 квітня 1980 року №285 ( 285-80-п ) (285-80-п)
"Про порядок передачі
підприємств, об'єднань, установ, закладів, будівель та споруд",
якою передбачена передача державної власності. Таким чином спірне
майно залишилося державним в після передачі Товрядводу УРСР.
Згідно до статуту Кримської республіканської рятувально-водолазної
служби спірне майно увійшло до статутного фонду Служби. Спірне
майно не передавалося до власності республіки Крим, тобто. Спірне
майно належить не Ялтинській міськраді, як зазначено в
оскаржуваному рішенні №1400. а відноситься до загальнодержавної
власності України. Відповідачем фактично змінений правовий статус
майна та рішення №1400 прийнято без достатніх правових підстав, а
тому порушені права позивача щодо управління державним майном.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21 листопада 2006 року залишена без змін ухвала господарського
суду Автономої Республіки Крим від 19 вересня 2006 року, якою
провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач
звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду
України. В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені
судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до
суду першої інстанції, оскільки суди першої та апеляційної
інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, в порушення ст.157 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
судами
помилково зроблений висновок про те, що зазначений спір вже
розглядався за участю тих самих сторін; порушено вимоги ст.6 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
щодо права позивача на судовий захист; судами
порушено вимоги ст.ст.133,206 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
щодо
припущення про задоволення клопотання в разі залучення до справи
Кримської республіканської рятувально-водолазної служби та Фонду
майна України в якості третіх осіб; порушено вимоги ст.167 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
щодо направлення копій судових рішень.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що рішенням господарського суду
Автономної Республіки Крим від 26 липня 2005 року у справі
№2-20/8716-2005 за позовом Кримської республіканської
рятувально-водолазної служби до виконавчого комітету Ялтинської
міської ради та КП Ялтинського бюро технічної інвентаризації про
визнання недійсними рішення виконкому №1400 від 28 вересня 2004
року та свідоцтва про право власності, у частині позову про
визнання недійним рішення відмовлено, а у частині визнання
недійсним свідоцтва провадження припинено.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції прийшов
до помилкового висновку про те, що позивач подавши дану позовну
заяву також заявив клопотання про залучення Кримської
республіканської рятувально-водолазної служби у якості третьої
особи, таке ж саме клопотання заявлено і відносно Фонду майна АРК,
тобто фактично при задоволенні цього клопотання в справі приймали
би участь ті ж самі сторони, та з тім же предметом спору, на тих
же підставах. Але такий висновок суду є передчасним.
Враховуючи наведене, посилання суду першої інстанції на п.4
ст.157 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
є безпідставним, так як в даній
справі сторонами є Товариства рятування на водах України та
виконавчий комітет Ялтинської міської ради, а у попередній справі
Кримська республіканська рятувально-водолазна служба та виконавчий
комітет Ялтинської міської ради.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи не звернув
уваги на ці обставини та помилково залишив без змін ухвалу суду
першої інстанції.
Оскільки, судові рішення по справі постановлені з порушенням
норм процесуального права, то колегія суддів приходить до висновку
про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції з
направленням справи до суду першої інстанції для продовження
розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу товариства рятування на водах України
задовольнити частково.
Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від
21 листопада 2006 року та ухвалу господарського суду Автономної
Республіки Крим від 19 вересня 2006 року по справі за позовом
товариства рятування на водах України до виконавчого комітету
Ялтинської міської ради про визнання нечинним рішення скасувати, а
справу направити до суду першої інстанції для продовження
розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Д.В. Ліпський
СУДДI : С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко