Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Харченка В.В., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційними скаргами відкритого акціонерного товариства "Трест "Уманьпромжитлобуд"та управління Пенсійного фонду України в м. Умань, на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 червня 2005 року, у справі № 07/743 за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Умань до відкритого акціонерного товариства "Трест "Уманьпромжитлобуд", про стягнення суми, -

У січні 2005 року управління Пенсійного фонду України в м. Умань звернулось до суду з позовом до ВАТ "Трест "Уманьпромжитлобуд", про стягнення заборгованості на відшкодування витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій у розмірі 68076,13грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29 квітня 2005 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Київського міжобласного господарського суду від 30 червня 2005 року рішення суду першої інстанції змінено та відмовлено в позові в частині стягнення пені та додаткових нарахувань в сумі 18 695,68грн. та в частині стягнення державного мита в сумі 206,96грн, в іншій частині рішення господарського суду Черкаської області залишено без змін.

У касаційній скарзі УПФУ в м. Умань просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

У касаційній скарзі ВАТ "Трест "Уманьпромжитлобуд"просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди необґрунтовано не застосували до спірних правовідносин п.п..7.4.3 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В запереченнях на касаційну скаргу ВАТ "Трест "Уманьпромжитлобуд" просить відмовити в задоволенні касаційної скарги управління Пенсійного фонду України в м. Умань.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив до структурного підрозділу відповідача, а саме до БМУ (будівельно-монтажного управління) №3 повідомлення про суму витрат на виплату і доставку пенсій колишнім працівникам відповідача, призначених у відповідності до пунктів б-з ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"за період з березня 2000 року по грудень 2004 року на загальну суму 68076,13грн.

Відповідно до ст.ст. 1, 21 ГПК України, ст.ст. 80, 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами, а тому не можуть бути сторонами у справі.

Оскільки дана сума боргу була першочергово покладена на БМУ №3, то відповідач не міг знати про утворення боргу, оскільки на його адресу повідомлення не надсилались, а тому в даному випадку суд апеляційної інстанції вірно застосував загальний трирічний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України та стягнув з відповідача на користь позивача суму боргу за останні три роки у сумі 48380,45грн.

Згідно п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, активів, достатніх для погашення його податкового боргу, додатковим джерелом погашення податкового боргу такого платника податків є активи юридичної особи, на які може бути звернено стягнення згідно з цим Законом.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. визначено категорії працівників, які маються право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. "б"-"з"цієї статті. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000р. (1461-14) порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій змінено. Врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов’язкове державне пенсійне страхування Законом України "Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. (400/97-ВР) , яким передбачено, що платники збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених ст.4 цього Закону.

Відповідно до Закону України "Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об’єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. "б"-"з", ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. п. 6.4, 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21 -1 від 19.12.2003 р. (z0064-04) зі змінами та доповненнями (надалі Інструкція).

Абзац 5 пункту 2 Розділу ХУ Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. (1058-15) , який з 01.01.2006 р. стосується і осіб, пенсії яким призначені відповідно до п.п. "б"-"е" та "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і має зворотну дію, регулює лише порядок виплати пенсій, а не змінює порядок відшкодування, та не звільняє підприємства, зазначені у ст.1 (п.п.1, 2) Закону України "Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 2 Розділу ХУ "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом (1058-15) , тобто, зазначений вище порядок відшкодування.

З огляду на викладені норми законодавчих актів, відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридичною особою, працівники філії якого вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний сплатити Пенсійному Фонду збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто, у повному розмірі відшкодувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обов’язок відповідача відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального або процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "Трест "Уманьпромжитлобуд"та управління Пенсійного фонду України в м. Умань відхилити, а рішення господарського суду Черкаської області від 29 квітня 2005 року, змінене постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 червня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.