Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Гончар Л.Я.

Матолича С.В.

Харченка В.В.

Шкляр Л.Т.

при секретарі: Деревенському I.I.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 липня 2005 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" про стягнення штрафних санкцій в сумі 1150021, 00 грн .,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2004 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" про стягнення штрафних санкцій в сумі 1150021, 00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2004 року в задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 липня 2005 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2004 року скасовано, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційного господарського суду відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" в касаційній скарзі просить його скасувати та залишити в силі рішення господарського суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що положення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) не встановлюють обов'язку підприємства щодо підбору та працевлаштуванню інвалідів з метою заповнення вакансій, оскільки даний обов'язок покладається на органи працевлаштування, перелічені в ст.18 Закону.

Проте, підприємство зобов'язано створити (пристосувати) робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів і повідомити зазначені органи про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Крім того, відповідачем не надано доказів створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. в кількості відповідно до встановленого нормативу, подання звітів про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках-інвалідах, проведення атестацій робочих місць, розробки і затвердження інструкцій про робоче місце інваліда, інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення, відділення Фонду соціального захисту інвалідів або громадських організацій інвалідів про можливість працевлаштування інвалідів, звернення до органів соціального захисту і громадських організацій інвалідів з пропозиціями щодо влаштування робочих місць для інвалідів з переліком видів виробництв, цехів, дільниць чи посад, на яких можливо використання праці інвалідів.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись неможливо виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (1767-2001-п) , підприємства, на яких працює 15 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом за поданням Фонду.

30 січня 2003 року відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського" був наданий Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2002 рік. Згідно наданого звіту - середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 7690 осіб, фонд оплати праці складає 44442700грн., середньорічна заробітна складає 5779,3 грн. Кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу становить 308 осіб, а фактично працює на підприємстві 109 осіб. Кількість нестворених робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів складає 199 одиниць.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) (в редакції Закону від 5 липня 2001 року, що набрав чинності з 01.08.2001 року) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Зі змісту наведених положень випливає, що зобов'язання по сплаті штрафних санкцій за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, виникає з моменту подання зазначених відомостей до відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

На виконання вказівок Вищого господарського суду, викладених в постанові від 01 червня 2004 року, а саме: чи направляли у 2002 році органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві Ради народних депутатів, громадські організації інвалідів для працевлаштування на ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" або чи зверталися інваліди безпосередньо до цього підприємства з такою метою господарським судом був направлений запит до Ленінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, Ленінського районного центру соціального захисту прав населення та Ленінського районного центру зайнятості населення. 30.06.2004 року Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради у місті Дніпропетровську за вихідним №1111 повідомило господарський суд, що у функції управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті ради працевлаштування інвалідів не входить. Також зазначило, що згідно отриманих від міжрайонної МСЕК списків інвалідів, які потребують працевлаштування, управління направляє інформацію районному центру зайнятості для організації працевлаштування інвалідів.

У 2002 році до районного центру зайнятості населення такі списки направлялись щоквартально. Iнформацію про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" управлінню праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті ради не надає.

На виконання вимог господарського суду Ленінський районний центр зайнятості надав ксерокопії звітів по формі 3-ПН за 2002 рік ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського". В звітах відповідача до Ленінського районного центру зайнятості відображена кількість наявних вільних робочих місць (вакантних посад) протягом 2002 року.

Відповідно до статті 18 цього Закону працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, але обов'язок щодо забезпечення зазначених нормативів робочих місць, на яких можуть працювати інваліди, покладається на підприємство.

Відповідно до п.5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року №314 (314-95-п) підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

А відповідно до п.14 цього ж положення визначають види виробництв, цехів та дільниць, де доцільно використовувати працю інвалідів, розробляють та затверджують Iнструкцію про робоче місце інвал іда, а також вживають інші заходи, передбачені цим пунктом.

Пунктами 5,10,11,12,13,14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 року №314 (314-95-п) , передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач інформував Ленінський районний центр зайнятості про потребу в працевлаштуванні інвалідів у звітному періоді, що підтверджується поштово-місячною формою №3-ПН за 2002 рік. Згідно листа Ленінського районного центру зайнятості №07-45 від 20.01.2004 року у 2002-2003 роках відповідач щомісячно направляв відомості про наявність вакансій на заводі.

Згідно листа Ленінського районного центру зайнятості №07-51 від 21.01.2004 року з проханням про працевлаштування звернулось у 2002 році 17 осіб-інвалідів, з них направлено на завод 2 інваліди, які були останнім працевлаштовані. Iз матеріалів справи не вбачається, що на підприємство відповідача направлялись інваліди органами, зазначеними в статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) і що відповідач відмовив у їх працевлаштуванні, такі докази позивачем не надані.

Частиною 3 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання) установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно наданому відповідачем звіту про фінансові результати за 2002 рік підприємство у 2002 році не мало прибутку. Відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2003 року у справі №Б26/15/118/01 введена процедура санації відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" строком на один рік до 24.12.2004 року. Відсутність у відповідача прибутку також підтверджено довідкою від 22.01.2004 року №120/7, підписаною головним бухгалтером підприємства.

Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) відрахування на користь Фонду не включені до переліку обов'язкових платежів та зборів (ст.14,15), а частиною 2 статті 16 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) прямо передбачено, що державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, що залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 та 15 цього Закону.

Відповідно до ст. 226 КАС України (2747-15) , підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції є рішення, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо скасування рішення та ухвалення нового про відмову в позові.

За таких обставин постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а касаційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 210, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" задовольнити, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 липня 2005 року скасувати, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2004 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.