ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Бившевої Л.I.,
суддів: Брайка А.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко
Є.А.,
при секретарі Ликовій В.Б.,
за участю:
представника позивача - Парцевської О.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси
на рішення господарського суду Одеської області від 15 квітня
2005 року
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
15 червня 2005 року
у справі № 14/333-04-11642
за позовом Малого підприємства "Де-Міго"
до Державної податкової інспекції у Малиновському районі
міста Одеси
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2004 року МП "Де-Міго" звернулось до суду з позовом
до ДПI у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсними
податкових повідомлень - рішень № 0001322303/0 від 15 квітня 2004
року на суму 340, 00 грн. штрафних санкцій та № 0001312303/1 від
08 серпня 2004 року на суму 9 879, 74 грн. штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15 квітня
2005 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПI у
Малиновському районі м. Одеси № 0001312303/0 від 08 серпня 2004
року на суму 9 879, 74 грн.
Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПI у
Малиновському районі м. Одеси № 0001322303/0 від 15 квітня 2004
року на суму 340, 00 грн. в частині визначення його як податкового
зобов'язання.
Стягнуто з ДПI у Малиновському районі м. Одеси на користь МП
"Де-Міго" 42, 50 грн. державного мита та 59, 00 грн. за
інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15
червня 2005 року рішення господарського суду Одеської області від
15 квітня 2005 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПI у Малиновському районі м. Одеси,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права, просить скасувати судові рішення по справі в
частині визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №
0001312303/0 ДПI у Малиновському районі м. Одеси від 08 серпня
2004 року на суму 9 879, 74 грн. та прийняти нове рішення, яким у
задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти
касаційної скарги та просив залишити її без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про
дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що
відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства
( 2747-15 ) (2747-15)
не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього
у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи
касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія
суддів, враховуючи межі касаційної скарги, вважає, що касаційна
скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПI у Малиновському районі м. Одеси провела перевірку
правильності дотримання вимог порядку ведення касових операцій в
національній валюті в Україні та дотримання вимог Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
МП
"Де-Міго" за період з 01 січня 2001 року по 01 лютого 2004 року,
за результатами якої було складено акт № 23-20/1035 від 06 квітня
2004 року.
Перевіркою була встановлена відсутність постановки на облік
реєстратора розрахункових операцій у ДПI у Приморському районі м.
Одеси, на підставі чого в акті перевірки зроблено висновок про
порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Крім того, в акті перевірки було встановлено, що в порушення
п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній
валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного
банку України від 19 лютого 2001 року № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
,
підприємство допускало видачу готівкових коштів під звіт без
повного звітування щодо раніше виданих коштів, а саме: в 2001 році
видано 17 235, 00 грн. під звіт без повного звітування щодо раніше
виданих коштів, а в порушення п. 2.9 Положення про ведення касових
операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою
Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72
( z0237-01 ) (z0237-01)
, підприємство допускало перевищення встановленого
ліміту готівки в касі, а саме:
- 13 березня 2001 року - 14 березня 2001 року сума
перевищення ліміту готівки склала 985, 00 грн.,
- 12 лютого 2003 року - сума перевищення ліміту готівки
склала 325, 15 грн.,
- 20 листопада 2003 року - 21 листопада 2003 року - 1 725, 00
грн.
На підставі акту перевірки ДПI у Малиновському районі м.
Одеси прийняла податкове повідомлення - рішення № 0001322303/0 від
15 квітня 2004 року, яким на підставі п. 2 ст. 17 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначила МП "Де-Міго" суму податкового зобов'язання за платежем:
штраф та фінансові санкції в сумі 340, 00 грн., та податкове
повідомлення - рішення № 0001312303/1 від 08 серпня 2004 року,
яким на підставі п. 1 Указу Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
від 12 червня 1995 року № 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
визначила МП "Де-Міго"
суму податкового зобов'язання за платежем: штраф та фінансові
санкції в сумі 9 879, 74 грн.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги,
виходив з того, що порушення позивачем п. 2.9 Положення про
ведення касових операцій у національній валюті в України,
затвердженого постановою Правління Національного банку України від
19 лютого 2001 року № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
, спростовується тим, що МП
"Де-Міго" не має договору з обслуговуючим банком про інкасацію та
здавання готівкової виручки до вечірньої каси банку, а кошти, які
залишились в касі підприємства в кінці дня, були здані до
обслуговуючого банку на наступний день протягом операційного часу
його роботи або були використані підприємством (без попереднього
здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на
зазначені потреби) наступного дня на необхідні господарські
потреби.
Крім того, суд першої інстанції, спростовуючи порушення
позивачем п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в України, затвердженого постановою Правління
Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72
( z0237-01 ) (z0237-01)
, виходив з того, що висновок про видачу готівкових
коштів без повного звітування щодо раніше виданих коштів,
викладений в акті перевірки, зроблений на підставі касового ордеру
№ 1 від 04 січня 2001 року про видання під звіт на розмін монет в
сумі 5, 00 грн. При цьому суд першої інстанції посилався на те, що
кошти в сумі 5, 00 грн. - це отримана касиром - операціоністом з
каси підприємства розмінна монета, яка була зареєстрована через
реєстратор розрахункових операцій, як операція "Службове внесення"
і таким чином відображалась на контрольній стрічці в фіскальному
звітному чеку (Z - звіт). Сума цієї операції протягом періоду з 04
січня 2001 року по 28 грудня 2001 року відображалась в книзі
обліку розрахункових операцій за 2001 року. Крім того, видача
готівки з каси підприємства проводилась відповідно до вимог п. 3.3
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в
України, затвердженого постановою Правління Національного банку
України від 19 лютого 2001 року № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
.
Таким чином, суд першої інстанції виходив з того, що кошти в
сумі 5, 00 грн. не є коштами, виданим під звіт на виробничі
(господарські) потреби, а тому застосування до позивача штрафних
санкцій на підставі п. 1 Указу Президента України "Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
є
безпідставним.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що перевірка
порядку ведення касових операцій здійснена без врахування вимог
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в
України, затвердженого постановою Правління Національного банку
України від 19 лютого 2001 року № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
, оскільки в акті
перевірки взагалі не наведені первинні документи, на підставі яких
були встановлені порушення п. 2.9, п. 2.15 Положення про ведення
касових операцій у національній валюті в України, затвердженого
постановою Правління Національного банку України від 19 лютого
2001 року № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
, а також в акті перевірки відсутні
розрахунок фінансових санкцій за видачу під звіт готівки без
повного звітування щодо раніше виданих коштів з урахуванням
підпункту 5.8.9 п. 5.8 вищезазначеного Положення, та розрахунок
перевищення ліміту каси відповідно до підпункту 5.4.3, підпункту
5.4.6 п. 5.4 цього ж Положення, у зв'язку з чим перевірити
правильність висновків акту перевірки неможливо, дійшов висновку
про безпідставність застосування до позивача фінансових санкцій
податковим повідомленням - рішенням № 0001312303/1 від 08 серпня
2004 року в сумі 9 879, 74 грн.
В той же час, суди попередніх інстанцій погодились з
правомірністю застосування до позивача штрафних санкцій на
підставі п. 2 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, посилаючись на те, що порушення
позивачем п. 1 ст. 3 Закону України Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, зафіксоване в
акті перевірки, не було ним спростовано.
Рішення судів попередніх інстанцій також мотивовані
неправомірністю визначення штрафних санкцій, передбачених Законом
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
податковим зобов'язанням відповідно до вимог Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
з урахуванням того,
що ці штрафні санкції не відносяться до податків і зборів
(обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначений в
Законі України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх
інстанцій в частині неправомірності застосування до позивача
штрафних санкцій податковим повідомленням - рішенням №
0001312303/0 від 08 серпня 2004 року в сумі 9 879, 74 грн. на
підставі п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12
червня 1995 року № 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
з огляду на наступне.
Спростовуючи порушення позивачем п. 2.15 Положення про
ведення касових операцій у національній валюті в України,
затвердженого постановою Правління Національного банку України від
19 лютого 2001 року № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
, суд першої інстанції
встановив, що висновок про видачу готівкових коштів в сумі 17 235,
00 грн. без повного звітування щодо раніше виданих коштів був
зроблений відповідачем на підставі касового ордеру № 1 від 04
січня 2001 року про видання з каси на розмін монет в сумі 5, 00
грн. При цьому суд першої інстанції встановив, що кошти в сумі 5,
00 грн. - це отримана касиром - операціоністом з каси підприємства
розмінна монета, яка була зареєстрована через реєстратор
розрахункових операцій, як операція "службове внесення", і таким
чином відображалась на контрольній стрічці в фіскальному звітному
чеку (Z - звіт). Крім того, сума цієї операції протягом періоду з
04 січня 2001 року по 28 грудня 2001 року відображалась в книзі
обліку розрахункових операцій за 2001 рік.
Таким чином, суд першої інстанції на підставі встановлених
обставин зробив обгрунтований висновок, відповідно до якого кошти
в сумі 5, 00 грн. не є коштами виданими під звіт відповідно до
положень п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в України, затвердженого постановою Правління
Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72
( z0237-01 ) (z0237-01)
, а є готівкою, яка була видана з каси підприємства з
дотриманням приписів п. 3.3. Положення про ведення касових
операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою
Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72
( z0237-01 ) (z0237-01)
, відповідно до вимог п. 2.11 вищезазначеного
Положення для забезпечення наявності монет для видачі здачі
громадянам, у зв'язку з чим застосування фінансових санкцій на
підставі ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12
червня 1995 року № 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
за порушення п. 2.15
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в
України, затвердженого постановою Правління Національного банку
України від 19 лютого 2001 року № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
, є
безпідставним.
Спростовуючи порушення позивачем п. 2.9 Положення про ведення
касових операцій у національній валюті в України, затвердженого
постановою Правління Національного банку України від 19 лютого
2001 року № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
, суд першої інстанції правильно
виходив з того, що відповідно до положень п. 2.9 Положення про
ведення касових операцій у національній валюті в України,
затвердженого постановою Правління Національного банку України від
19 лютого 2001 року № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
, готівкові кошти не
вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони
надійшли до кас підприємств сфери торгівлі, громадського
харчування та послуг (тих, що не мають домовленості з установою
банку на інкасацію чи здавання готівкової виручки до вечірньої
каси банку) при проведенні розрахунків із застосуванням
реєстраторів розрахункових операцій (із зафіксованим реєстратором
розрахункових операцій часом надходження коштів) наприкінці
робочого дня та були здані (у сумі, що перевищує встановлений
ліміт каси) до обслуговуючих установ банків не пізніше наступного
робочого дня банку (протягом операційного часу його роботи) та
підприємства або були використані підприємством (без попереднього
здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на
зазначені потреби) наступного дня на необхідні господарські
потреби, а тому, встановивши, що готівкові кошти надходили до каси
позивача, який не має договору з обслуговуючим банком про
інкасацію та здавання готівкової виручки до вечірньої каси банку,
наприкінці робочого дня, а на наступний день були здані до
обслуговуючого банку протягом операційного часу його роботи або
були використані підприємством наступного дня на необхідні
господарські потреби (без попереднього здавання їх до банку і
одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби), суд
першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, відповідного до
якого МП "Де-Міго" не допускало перевищення встановленого ліміту
залишку готівки в касі, у зв'язку з чим застосування фінансових
санкцій на підставі ст. 1 Указу Президента України "Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
за
порушення п. 2.9 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в України, затвердженого постановою Правління
Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72
( z0237-01 ) (z0237-01)
, є безпідставним.
Отже, висновки суду першої інстанції, рішення якого було
залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського
суду від 15 червня 2005 року, відносно неправомірності податкового
повідомлення - рішення № 0001312303/1 від 08 серпня 2004 року
визнаються колегією суддів обгрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПI у
Малиновському районі м. Одеси підлягає залишенню без задоволення,
а рішення господарського суду Одеської області від 15 квітня 2005
року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від
15 червня 2005 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст.
ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Малиновському районі міста Одеси залишити без задоволення, а
рішення господарського суду Одеської області від 15 квітня 2005
року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
15 червня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: _______________________ Л.I. Бившева
Судді: _______________________ А.I. Брайко
_______________________ М.I. Костенко
_______________________ Н.Є. Маринчак
_______________________ Є.А. Усенко