ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Мироненка О.В., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд
справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб
Могилів-Подільської митниці при митному оформленні автомобіля за
касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Вінницької
області від 21 березня 2005 року, -
встановила:
В листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на
неправомірні дії посадових осіб Могилів-Подільської митниці щодо
відмови у пільговому митному оформленні автомобіля.
Зазначав, що згідно свідоцтва про право на спадщину за
заповітом, виданого 07.07.2004 року Бюро нотаріуса ОСОБА_2 м.
Окниця Республіка Молдова, він став власником легкового автомобіля
марку "Ауді-С4", 1993 року випуску, який належав спадкодавцю
ОСОБА_3
В листопаді 2004 року ОСОБА_1звернувся в Могилів-Подільську
митницю для митного оформлення вказаного автомобіля на пільгових
умовах з урахуванням вимог п.7 ст. 8 Закону України "Про порядок
ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й
оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що
ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України"
від 13.09.2001 р. №2681 ( 2681-14 ) (2681-14)
.
Однак посадовими особами митниці йому було відмовлено в
митному оформленні автомобіля, оскільки в травні 2004 року ним був
оформлений автомобіль марки "Опель Вектра", як спадковий на
пільгових умовах.
Заявник вважав такі дії посадових осіб митниці неправомірними
й такими, що порушують його законні права і інтереси у зв'язку з
чим просив суд зобов'язати начальника митниці провести митне
оформлення, належного йому автомобіля
"Ауді-С4", 1993 року випуску на пільгових умовах з
урахуванням п.7 ст. 8 вищевказаного Закону України.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 27
грудня 2004 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено та визнано
неправомірними дії суб'єкта оскарження. Зобов'язано начальника
Могилів-Подільської митниці здійснити митне оформлення автомобіля
скаржника.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 21 березня
2005 року скаргу Могилів-Подільської митниці було задоволено та
скасовано рішення суду першої інстанції. Постановлено нове
рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим по справі судовим рішенням
апеляційного суду, ОСОБА_1звернувся до Верховного Суду України з
касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій, посилаючись на порушення норм
матеріального права, просив вказане судове рішення скасувати та
залишити в силі рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду
від 27 грудня 2004 року.
Листом Верховного Суду України від 17.10.2005 р. на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
зазначену касаційну скаргу було
передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в
порядку касаційного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Митного Кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
товари, які ввозяться громадянами на митну територію України,
підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених
законами України.
Дія ч. 1 цієї статі не поширюється на предмети, які ввозяться
(пересилаються) громадянами і входять до складу спадщини,
відкритої за межами митної території України на користь резидента,
у разі підтвердження складу спадщини органами, що вчиняють
нотаріальні дії у країні її відкриття. Зазначене підтвердження
підлягає легалізації у консульських установах України, що діють у
відповідній країні (п.5 ст. 2 вищевказаного Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи позивач отримав спадщину в
Республіці Молдова, яка складається з одного автомобіля, який було
ввезено на митну територію України. Зазначене підтверджується
належними державними органами.
Щодо легалізації і підтвердження об'єму спадщини у
консульських установах України, які діють на території Республіки
Молдова, то в даному випадку ці вимоги закону не застосовуються,
оскільки між державами Україною і Республікою Молдова укладено
Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і
кримінальних справах, ратифікований Законом України №238/94-ВР від
10.11.1994 р. ( 238/94-ВР ) (238/94-ВР)
, яким регламентуються ці питання.
Відповідно до Прикінцевих Положень Митного Кодексу України
( 92-15 ) (92-15)
, до приведення нормативно-правових актів у відповідність
з Митним Кодексом України ( 92-15 ) (92-15)
, який набрав чинності з
01.01.2004р., чинні нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Оскільки п.7 ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення
(пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування
особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться
(пересилаються) громадянами на митну територію України" від
13.09.2001р. №2681-III ( 2681-14 ) (2681-14)
в частині звільнення від
оподаткування отриманої за межами України спадщини суперечить п.5
ст. 252 Митного Кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
, то суди при вирішенні
спору, крім іншого, мали застосувати норми саме Митного Кодексу
України ( 92-15 ) (92-15)
.
Приймаючи до уваги, що судом апеляційної інстанції
неправильно застосовано норми матеріального права і помилково
скасовано рішення суду першої інстанції, то рішення апеляційного
суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції -
залишенню без змін.
Керуючись ст. 220, 222, 226, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати рішення колегії суддів судової палати з цивільних
справ апеляційного суду Вінницької області від 21 березня 2005
року та залишити в силі рішення Могилів-Подільського
міськрайонного суду від 27 грудня 2004 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: