К-30102/06 Про зобов'язання вчинити дії - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 20.02.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 р.

у справі № 11/303

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантес" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

третя особа Головне управління державного казначейства у м.Києві (правонаступник Відділення державного казначейства у Печерському районі м.Києва)

про зобов'язання вчинити дії, -

Позивачем заявлено позов, з врахуванням уточнених позовних вимог, про зобов'язання ДПI у Печерському районі м.Києва протягом 5 днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі надати органу Державного казначейства висновок про відшкодування податку на додану вартість, що виникло у зв'язку з експортуванням товарів за межі митної території України за серпень 2004 р. в сумі 43324,00 грн.

Постановою Господарського суду м.Києва від 20.02.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 р., позов задоволено повністю.

Відповідачем подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про скасування судових рішень, з підстав неправильного застосування норм матеріального права, та прийняття нового про відмову в позові.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням приписів Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Вважає, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

У справі здійснено на підставі ст.55 КАС України (2747-15) заміну третьої особи Відділення державного казначейства у Печерському районі м.Києва на правонаступника Головне управління державного казначейства у м.Києві. Представник третьої особи в судовому засіданні касаційної інстанції підтримав касаційну скаргу відповідача в повному обсязі, з підстав викладених в ній.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

20.09.2004 р. позивачем подано до ДПI у Печерському районі м.Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2004 р., в якій в рядку 25 "залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів" визначена сума до відшкодування в розмірі 153300,00 грн.

За результатами проведеної відповідачем позапланової документальної перевірки позивача з питань достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за серпень 2004 р. складено акт №19/23-81-32071397 від 14.04.2005 р., в якому зазначено, що висновки щодо достовірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість будуть зроблені після отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника.

Згідно акту перевірки від 30.11.2005 р. №146/23-10/7/32071397 для з'ясування обгрунтованості податкового кредиту за серпень 2004 р. було надіслано запити на проведення зустрічної перевірки основних постачальників позивача, якими встановлено, що ТОВ "Лан-Експорт" є посередником, другим по ланцюгу продажу до виробника є постачальник ТОВ "Універсал-Експо", інформація про постачальників ТОВ "Універсал-Експо" відсутня.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Перелік обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, що надається покупцю та за відсутністю яких вона може вважатися неналежно оформленою визначено пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Як встановлено перевіркою, позивачем відповідно до договору №04/08-91 від 09.08.2004 р. було придбано у ТОВ "Лан-Експорт" товар - насіння гірчиці жовтої, що підтверджується виданими продавцем податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт отримання податкових накладних від продавця та перерахування йому коштів за товар не заперечується відповідачем та підтверджується актом перевірки від 30.11.2005 р. Придбаний позивачем товар в подальшому був експортований, згідно вантажно-митних декларацій, які містяться в матеріалах справи, що не заперечується відповідачем.

Перевірками також підтверджено і взаємовідносини між ТОВ "Лан-Експорт" та ТОВ "Універсал-Експо" щодо постачання товару (гірчиці) та проведення розрахунків між сторонами в повному обсязі.

Заявлена до стягнення із Державного бюджету України сума бюджетної заборгованості була сплачена позивачем як податок на додану вартість у ціні придбаних ним товарів, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (у редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп.7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Порядок відшкодування податку встановлено Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , згідно з яким відшкодування здійснюється органом Державного казначейства на підставі висновку податкової інспекції.

С уди попередніх інстанцій, встановивши наявність у позивача права на бюджетне відшкодування, дійшли вірного висновку про обгрунтованість позову, а також, що обраний позивачем спосіб захисту інтересів відповідає вимогам чинного законодавства.

Ст. 56 Конституції України (254к/96-ВР) передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 20.02.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 р. - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.