У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.09.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився.
відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції
Закарпатської області
на рішення Господарського суду Закарпатської області від
05.05.2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 11.08.2005 р.
у справі № 2/228
за позовом Багатогалузевого підприємства комунального
господарства
до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції
Закарпатської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПI від 24.06.2003
р., яким до позивача застосовано штраф у розмірі 738980 грн. за
порушення пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у зв'язку з відчуженням майна, що знаходиться в податковій
заставі, без згоди податкового органу.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від
05.05.2005 р., залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 11.08.2005 р., позов
задоволено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
відповідача, у якій ставиться питання, про скасування судових
рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав
неправильного застосування норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги обгрунтовуються тим, що право
податкової застави поширюється на активи, що належать комунальному
підприємству - боржнику на праві оперативного управління, а тому
передача такого майна іншому комунальному підприємству потребує
обов'язкового погодження з органами державної податкової служби.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції
не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені
належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4
ст.221 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено у справі, відповідачем проведено перевірку
дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з
01.10.2002 р. по 01.04.2003 р., за результатами якої складено акт
від 24.06.2003 р. №27д/26-20-01.
Перевіркою встановлено, що 06.11.2001 р. платнику податків
направлено податкову вимогу №1/614 у зв'язку з виникненням
податкового боргу, а 13.12.2001 р. другу податкову вимогу №2/650,
згідно яких сума податкового боргу платника податків за
узгодженими податковими зобов'язаннями становила 15817,59 грн.,
наслідком чого стало перебування активів підприємства у податковій
заставі.
Згідно наказу №68 від 19.06.2002 р. УМГ виконкому
Мукачівської міськради та рішення міськвиконкому від 12.06.2001 р.
№140 "Про створення комунальних підприємств", позивач передав МКП
"Комбінат благоустрою" за актом прийому передачі від 30.07.2002 р.
на баланс основні засоби залишковою вартістю 707530,56 грн.
Відповідно до наказу УМГ виконкому Мукачівської міськради №15
від 06.02.2003 р. позивачем по акту прийому передачі від
17.02.2003 р. передано без оплати на баланс виконкому МКП
"Комбінат благоустрою" майно залишковою вартістю 30450 грн.
За розпорядженням Мукачівського міського голови №10 від
14.02.2002 р. та наказу від 18.02.2002 р. №22, позивачем продано
фізичній особі Білак М.М. автомобіль "Жук" вартістю 1000 грн.
На підставі розпорядження Міськвиконкому №35 від 21.01.2002
р. та наказу №9 від 22.01.2002 р. позивачем проведено списання
основних засобів (телевізійний пульт) залишковою вартістю 9524
грн. та трьох автомобілів з нульовою залишковою вартістю.
За порушення пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України №2181
( 2181-14 ) (2181-14)
, на підставі пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 цього Закону
спірним податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2003 р. №
828/26-20/05495155/-4030 до позивача застосовано штраф у розмірі
суми відчуження, що складає 738980 грн.
Задовольняючи позов, та скасовуючи податкове
повідомлення-рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що
п.4.2 Статуту позивача визначено, що майно підприємства є
комунальною власністю і закріплене за ним на праві оперативного
управління. У зв'язку з чим, на підставі ст.39 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
зроблено висновок, що активами підприємства
є не саме майно, передане власником, а право на його використання,
а тому передане майно не підпадає під визначення активів
підприємства, оскільки передачу здійснено згідно наказу власника
майна - Мукачівської міської Ради, отже, передачу майна на баланс
іншого комунального підприємства без зміни власника не можна
розцінювати як відчуження майна платника податку в розумінні
пп.8.61 п.8.6 ст.8 Закону України №2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій зроблені без
належної правової оцінки спірних правовідносин, та врахування
постанови Вищого господарського суду України від 24.02.2005 р. у
даній справі, вказівки якої є обов'язковими для судів під час
нового розгляду.
Як передбачено пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України №2181
( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, активи якого перебувають у
податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за
винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з
податковим органом:
а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди
(лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових
прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що
використовується у підприємницькій діяльності платника податків
(інших видах діяльності, які за умовами оподаткування
прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції,
товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що
не є меншими за звичайні;
б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна,
майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих
чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують
відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення
вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення
депозитів або надання кредитів;
в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за
винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії
(форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів
державного управління.
П.1.7 ст.1 цього Закону визначено, що активи платника
податків - це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що
належать юридичній або фізичній особі за правом власності або
повного господарського відання.
Відповідно до ст.31 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
(чинного на час виникнення спірних правовідносин) до державної
власності в Україні належить загальнодержавна (республіканська)
власність і власність адміністративно-територіальних одиниць
(комунальна власність).
Згідно ст.37 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
майно,
що є державною власністю і закріплене за державним підприємством,
належить йому на праві повного господарського відання, крім
випадків, передбачених законодавством України.
Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство
володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном,
вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та
цілям діяльності підприємства. До права повного господарського
відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не
встановлено законодавчими актами України.
Ст. 39 цього Закону передбачено, що майно, що є державною
власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка
перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного
управління.
Відповідач в обгрунтування своїх доводів зазначає, що право
податкової застави поширюється на активи, що належать комунальному
підприємству - боржнику на праві оперативного управління,
відповідно до ст.128 ЦК України (в редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
р.),
а тому передача такого майна від комунального підприємства -
боржника іншому комунальному підприємству потребує обов'язкового
погодження з органами державної податкової служби, оскільки таке
майно передається у власність (повне господарське відання,
оперативне управління) іншого суб'єкта підприємницької діяльності.
Крім того, порядок погашення податкового боргу державних або
комунальних підприємств визначено приписами ст.11 Закону України
№2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
. Зокрема, згідно пп.11.1 цієї статті, у разі
коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній
власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені
цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів
такого платника податків, які не входять до складу цілісного
майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності
платника податків.
Ненадання судами попередніх інстанцій оцінки доводам
відповідача, унеможливлює висновок суду касаційної інстанції про
повний та об'єктивний розгляд справи.
Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, у зв'язку з чим судові рішення у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини
справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для
її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової
інспекції Закарпатської області задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від
05.05.2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 11.08.2005 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути
оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами
протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук О.I.Степашко
Повний текст складено 28.09.2007 р.