ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I.(доповідач),
Чумаченко Т.А.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
Штульмана I.В.
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 про визнання
неправомірною постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення
змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992
року № 393" від 08 січня 2000 року № 12 ( 12-2000-п ) (12-2000-п)
, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаною
скаргою.
В обгрунтування своїх вимог зазначив, що 11 червня 2001 року
його згідно п.п. "а" п.64 Положення про проходження служби рядовим
і начальницьким складом органів внутрішніх справ України було
звільнено за віком в запас зі служби в апараті Міністерства
внутрішніх справ України у званні підполковника міліції.
При звільненні йому виплатили вихідну допомогу в розмірі
п'яти посадових окладів згідно постанови КМ України "Про порядок
обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової
допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам,
військовослужбовцям надстрокової та військової служби за
контрактом, особам начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та членам їх сімей" від 17 липня 1992 року № 393
( 393-92-п ) (393-92-п)
в редакції постанови КМ України № 12 від 08 січня
2000 ( 12-2000-п ) (12-2000-п)
року.
В подальшому Указом Президента України від 23 червня 2001
року № 463/2001 ( 463/2001 ) (463/2001)
були скасовані окремі положення
постанови КМ України від 17 липня 1992 року № 393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
в
редакції від 08 січня 2000 року, оскільки вони суперечили вимогам
чинного законодавства, і, відповідно змінився порядок розрахунку і
виплати вихідної допомоги.
Вважав, що вихідну допомогу йому потрібно перерахувати
відповідно до вимог постанови КМ України від 17 липня 1992 року №
393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
, згідно якої виплаті підлягає допомога в розмірі
50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний
календарний рік служби без обмеження 5 календарними роками служби
і нарахування вихідної допомоги із суми місячного посадового
окладу.
Правомірність виплати йому вихідної допомоги в розмірі п'яти
місячних посадових окладів він оскаржив до Печерського районного
суду м. Києва, який рішенням від 11 червня 2004 року відмовив у
задоволенні скарги.
Тільки під час розгляду справи йому стало відомо, що
оскаржуваною постановою КМ України від 08 січня 2000 року № 12
( 12-2000-п ) (12-2000-п)
було змінено порядок розрахунку і виплати вихідної
допомоги, з чим він не погоджувався і вважав згадану постанову
такою, що суперечить вимогам Законів України "Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
( 2011-12 ) (2011-12)
, "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
.
Враховуючи викладене, просив визнати неправомірним пункт 2
постанови КМ України від 08 січня 2000 року № 12 "Про внесення
змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992
року № 393" ( 12-2000-п ) (12-2000-п)
в частині, що стосується абзацу 3 та
другого речення абзацу 4 пункту 10 постанови КМ України від 17
липня 1992 року № 393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
в редакції від 08 січня 2000
року, і визнати його недійсним у цій частині з моменту прийняття
зазначеної постанови № 12 ( 12-2000-п ) (12-2000-п)
.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 серпня
2004 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва
від 04 жовтня 2004 року, скаргу ОСОБА_1. залишено без розгляду в
зв'язку із пропуском процесуального строку.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1.
подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити
справу на новий судовий розгляд.
При цьому в скарзі вказується на порушення судами норм
матеріального і процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як було встановлено районним судом, і з цим правильно
погодився суд апеляційної інстанції, ОСОБА_1. звільнився в запас
зі складу Збройних Сил України 11 червня 2001 року й при
звільненні йому виплатили вихідну допомогу в розмірі п'яти
посадових окладів згідно постанови КМ України "Про порядок
обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової
допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам,
військовослужбовцям надстрокової та військової служби за
контрактом, особам начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та членам їх сімей" від 17 липня 1992 року № 393
( 393-92-п ) (393-92-п)
в редакції постанови КМ України № 12 від 08 січня
2000 ( 12-2000-п ) (12-2000-п)
року.
Указом Президента України від 23 червня 2001 року № 463/2001
( 463/2001 ) (463/2001)
були скасовані абзац третій та друге речення абзацу
четвертого пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17
липня 1992 року N 393 "Про порядок обчислення вислуги років,
призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам
офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям
надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
членам їхніх сімей" ( 393-92-п ) (393-92-п)
(у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 8 січня 2000 року N 12 ( 12-2000-п ) (12-2000-п)
).
При цьому судами з урахуванням вимог ст. 57 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 248-5 ЦПК України (в редакції 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року) зроблено обгрунтований висновок щодо пропуску
ОСОБА_1. процесуального строку, оскільки він звернувся до суду із
вказаною скаргою лише 07 липня 2004 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи
касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і
судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було допущено
порушень матеріального та процесуального права.
За правилами ч.3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо відсутні підстави для скасування судового
рішення, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і
залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу
Печерського районного суду м. Києва від 09 серпня 2004 року та
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2005 року без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :