ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.09.2007
№ К-17575/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Бившевої Л.I., Брайка А.I.,
Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників позивача: Сербінської Х.М., Сташка
Р.В., Тимків Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Калузької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову
Господарського суду Iвано-Франківської області від 14.12.2005 та
ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2006
по справі № А-8/147
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд"
до Калузької об'єднаної державної податкової інспекції в
Iвано-Франківській області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 26.08.2005 №275-23/1-22176165-2009/2 по
проведеній документальній перевірці дотримання вимог податкового
та валютного законодавства ТОВ "Добробуд" за період з 01.10.2001
по 30.09.2004.
Постановою Господарського суду Iвано-Франківської області від
14.12.2005 залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 14.03.2006 по справі № А-8/147 про
визнання нечинним податково повідомлення-рішення від 26.08.2005 №
275-23/1-22176165-2009/2 в частині визначення податкового
зобов'язання з ПДВ на суму 6 183,86 грн. та застосованих штрафних
санкцій розмірі 23 984,43 грн., за заниження позивачем податкового
зобов'язання з ПДВ в зв'язку не включенням до бази оподаткування
сум передоплати, безпідставне віднесення податкового кредиту сум
ПДВ: по неналежно оформлених накладних, по витратах мобільний
зв'язок, який не пов'язаний з господарською діяльністю
підприємства ПДВ, яке не підтверджується податковими накладними -
позов задоволено частково.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що
матеріалами справи спростовується висновок ДПI про не включення
позивачем сум передоплати до податкове зобов'язання з ПДВ,
відсутність податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 2740 грн.
безпідставність віднесення до податкового кредиту ПДВ з витрат,
понесених на мобільний зв'язок. Судом також зазначено, що ДПI
безпідставно визначено позивачу податкове зобов'язання з ПДВ по
неналежно оформлених накладних, оскільки податкове
повідомлення-рішення від 26.08.2005 № 275-23/1-22176165-2009/2
прийнято за результатами повторної перевірки, під час якої
позивачем надано відновлені податкові накладні, оформлені у
відповідності з вимогами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В частині донарахування решти суми податкового зобов'язання
ПДВ в сумі 709,14 грн. та 354,57 грн. штрафних санкцій згідно
податкові повідомлення-рішення від 26.08.2005№
275-23/1-22176165-2009/2, суд в задоволені позовних вимог відмовив
з тих підстав, що витрати віднесені позивачем до валових витрат не
пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, а тому,
відповідно включенню до валових витрат та податкового кредиту не
підлягають.
Колегія суддів апеляційного господарського суду підтримала
позицію господарського суду першої інстанції повністю.
При цьому судами встановлено, що підставою прийняття
податкового повідомлення рішення від 26.08.2005 №
275-23/1-22176165-2009/2, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання з ПДВ в сумі 6 893 грн. основного платежу та 24 339
грн. штрафних санкцій, є зафіксований в акті перевірки
№31/23-1/22176165 від 18.05.2005 факт заниження податкового
зобов'язання з ПДВ на 19 976 грн. в зв'язку із не включенням до
бази оподаткування сум передоплати.
Крім цього, в акті перевірки № 31/23-1/22176165 від
18.05.2005 зафіксовано завищення позивачем суми податкового
кредиту на 18 789 грн. в зв'язку з відсутністю реквізитів в
податкових накладних опису товарів (робіт, послуг) та їх
кількості) та завищення суми податкового кредиту на 3031 грн., в
зв'язку з віднесенням до податкового кредиту суми податку по
витратах, не пов'язаних з господарською діяльністю; завищення суми
податкового кредиту на 2740 грн. в зв'язку з не підтвердженням
податковими накладними, а також завищення позивачем суми
податкового зобов'язання по ПДВ на 37643 грн.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач (далі - ДПI)
подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову
Господарського суду Iвано-Франківської області від 14.12.2005 та
ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2006
по справі № А-8/147 а справу направити на новий розгляд. Скаржник
послався на порушення судами норм п.п.7.2.1 та п.п.7.2.3 п. 7.2,
пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п.6 Порядку ведення книги обліку
придбання товарів (робіт, послуг), зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 23.061997 за № 233/2037.
Скарга обгрунтована тим, що мова йде про формування
податкового кредиту, а не податкового зобов'язання.
Також скаржник вважає неправомірним визначення суму
податкового кредиту, що не підтверджена податковими накладними
шляхом аналізу та порівняння книги придбання та задекларованих
даних у Деклараціях по ПДВ.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу в якому
зазначив про те, що відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до
податкового кредиту було включено витрати по сплаті ПДВ, що
підтверджені податковими накладними.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї, пояснення представників позивача, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
В силу п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №
168 "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, що
діяла на період здійснення господарських операцій), датою
виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт,
послуг) вважається дата яка припадає на податковий період,
протягом якого відбувається будь-яка з подій, ще сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський
рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що
підлягають поставці, а в раз поставки товарів (робіт, послуг) за
готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в кас платника
податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових
коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або
дата відвантаження товарів, а для робі (послуг) - дата оформлення
документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг платником
податку.
I як обгрунтовано встановлено судами у випадку проведення
передоплати, така сума підлягає включенню до податкового
зобов'язання в податковому періоді, коли така передоплата
проведена. Даний висновок зроблений на підставі даних "Головної
книги", відомостей по рахунках 36,31,70,63 про включення позивачем
сум передоплати до податкового зобов'язання з ПДВ.
Також при вирішення даного спору судами правомірно
застосовано норму пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за якою не дозволяється
включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Відповідно
податкова накладна має містити зазначені окремими рядками
реквізити, визначені п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Крім цього, недоліки
форми в заповненні податкових накладних, носять оціночний характер
при умові, якщо у них внесені всі необхідні дані (реквізити), а
внесення неповних даних щодо детального опису товарів (робіт,
послуг) не тягнуть собою висновку щодо їх недійсності.
При цьому необхідно зазначити, що в процесі апеляційного
провадження позивачем на вимогу суду представлено податкові
накладні (а.с.2-233. т.2), які були предметом первинної перевірки,
і на підставі яких позивач дані суми відніс до податкового
кредиту, з огляду яких та оцінки, апеляційний суд прийшов до
висновку про відповідність їх п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки ці
накладні містять усі необхідні реквізити передбачені зазначеною
нормо.
А тому, з врахуванням оцінки всіх доказів, і можливість
ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність
підтвердження фактичності здійснення господарських операцій,
сплати ПДВ і відповідних сум, суд апеляційної інстанції правомірно
пришов до висновку про дотримання позивачем порядку встановленого
п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
по спірних податкових накладних і прийшов
до вірного висновку щодо правомірного віднесення до податкового
кредиту 18 789 грн.
При цьому розглядаючи даний спір необхідно врахувати, що
наявними в матеріалах справи доказами, а саме
товарно-транспортними накладні банківськими документами про
проведення розрахунків по кожній податковій накладній судами
підтверджується факт здійснення позивачем зазначених господарських
операцій.
Щодо завищення позивачем суми податкового кредиту на 3 031
грн. в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту суми податку
по витратах, не пов'язаних з господарською діяльністю, то
відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації.
А відповідно до п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від
28.12.1994 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 334 в редакції від 22.05.1997 № 283
"Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат
включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і
охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної
енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень,
установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Тобто згідно з
п.п.5.3.9 п 5.3 ст. 5 цього Закону - не належать до складу валових
витрат будь - які виграти, не підтверджені відповідними
розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість
ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення
податкового обліку.
Таким чином судами першої та апеляційної інстанції правильно
встановлено підставність віднесення позивачем ПДВ з вартості
послуг мобільного зв'язку до податкового кредиту, що
підтверджується первинними бухгалтерськими документами, з яких
вбачається, що розмови здійснювалися на об'єктах, в яких позивачем
проводились будівельні роботи і за своєю формою ці документи
відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
.
Щодо витрат на проведення заходів та купівлі подарунків,
тощо, то вони дійсно не відповідають ознакам господарської
діяльності, наведеної в п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому
включенню до валових витрат та відповідно до податкового кредиту
не підлягають, про що правильного висновку дійшли суди.
Щодо не підтвердження податкового кредиту на суму 2740 грн.
податковими накладними судами правильно встановлено, що зазначена
сума ПДВ розраховувалась при виконанні будівельно-монтажних робіт
на бюджетних об'єктах Iвано-Франківської області, які отримувались
на протязі місяця, а тому продавець виписував накладну і податкову
накладну при одержанні всіх матеріалів, і тому при складанні
декларації по ПДВ на 20 число кожного місяця були відсутні
податкові накладні і з цих підстав не включено в податковий кредит
ті податкові накладні, яких не було в наявності. Податкові
накладні, які поступали після складання декларації про IIДВ
включались до податкового кредиту в наступному місяці.
Виходячи із зазначеного, суд касаційної інстанції
погоджується із обгрунтуванням своєї позиції судами першої та
апеляційної інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків
про безпідставність донарахування позивачу ПДВ на суму 6 183,86
грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 23 984,43 грн., а
тому податкове повідомлення-рішення від 26.08.2005
№275-23/1-22176165-2009/2 в цій частині визнано недійсним, а в
задоволенні решти позовних вимог відмовлено правомірно. Тому
постанова Господарського суду Iвано-Франківської області від
14.12.2005 та ухвала Львівського апеляційного господарського суду
від 14.03.2006 по справі № А-8/147 належним чином мотивовані і за
своїм змістом та формою відповідають нормам матеріального права та
вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Калузької об'єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Iвано-Франківської області від
14.12.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 14.03.2006 по справі № А-8/147 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді Л.I. Бившева
А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко