Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Панченка О. Н.,

Суддів - Смоковича М. І.,

Весельської Т. Ф.,

Чумаченко Т. А.,

Штульмана І. В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд справи

за скаргоюОСОБА_1 на бездіяльність Київської міської ради,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргоюОСОБА_1 рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 серпня 2004 року, -

У грудні 2003 року ОСОБА_1, у порядку провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Київської міської ради, у якій просив визнати неправомірною бездіяльність Київської міської ради щодо розгляду його заяви від 9 вересня 2003 року про безоплатне надання земельної ділянки у власність, посилаючись на те, що у встановлений частиною 2 статті 118 Земельного кодексу України місячний строк рішення за його заявою прийнято не було.

Просив зобов'язати розглянути його заяву та за наслідками її розгляду прийняти рішення.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 серпня 2004 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її у порядку, визначеному пунктом 10 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) Вищому адміністративному суду України для вирішення.

У касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Справа розглянута судами до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що Київською міською радою не допущено бездіяльності щодо розгляду заяви ОСОБА_1, оскільки суб'єкт оскарження не мав можливості вирішити порушене ним питання у зв'язку з ненаданням заявником необхідного пакету документів, про що його було проінформовано листом Головного управління земельних ресурсів та роз'яснено, які документи необхідно подати для прийняття рішення.

Посилання заявника на те, що суб'єкт оскарження у встановлений частиною 2 статті 118 Земельного кодексу України місячний строк зобов'язаний прийняти рішення за його заявою суд до уваги не прийняв та зазначив, що у вказаний строк суб'єкт оскарження зобов'язаний прийняти рішення по суті звернення, на підставі наданих громадянином матеріалів та документів.

З такими висновками погодився й апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без зміни.

Відповідно до частини 2 статті 118 Земельного кодексу України, рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що 9 вересня 2003 року ОСОБА_1 надіслав до Київської міської ради заяву, у якій просив вирішити питання передачі йому у власність земельної ділянки та проінформувати про прийняте рішення, вказавши при цьому, що усі матеріали, необхідні для прийняття рішення, 21 жовтня 2001 року були надіслані ним Київському міському голові і знаходяться у Головному управлінні земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації. За його попереднім зверненням будь-яке рішення Київрада не прийняла, відповіді не надіслала. Зазначеними обставинами й мотивував дане звернення.

Відповіді на свою заяву від 9 вересня 2003 року на час звернення до суду 11 грудня 2003 року заявник також не отримав.

Листом від 15 грудня 2003 року Головне управління земельних ресурсів проінформувало ОСОБА_1 про неможливість прийняття рішення щодо приватизації ним земельної ділянки та роз'яснило, які документи необхідно подати для його прийняття.

За таких обставин, висновок судів про те, що оскаржувана заявником бездіяльність суб'єкта оскарження місця не мала, а дії, вчинені ним відповідно до закону та у межах його повноважень, не ґрунтується на матеріалах справи.-

Таким чином, судами порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і відповідно до частини 2 статті 227 КАС України є підставою для скасування судових рішень, з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно всебічно та повно з'ясувати та перевірити усі фактичні обставини справи та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 серпня 2004 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.