22-а-5410/08 Про стягнення невиплаченої суми щорічної разової грошової допомоги - 11.11.2008 Прийняття

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Романчук О.М.

Суддів: Малиніна В.В.

Усенка В.Г.

при секретарі Ткаченко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 24 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації про стягнення невиплаченої щорічної разової грошової допомоги, -

ОСОБА_1 (далі - Позивач ) звернулася до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом до Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації (далі - Відповідач) про стягнення щорічної разової грошової допомоги.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 24 липня 2007 р. позов задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що суд неповно дослідив обставини справи, виніс рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати разової грошової допомоги за 2004 - 2007 рр та стягнути недоплачену разову грошову допомогу за 2004-2007 рр в розмірі 10593 грн. 80 коп., 1582, 43 грн. в рахунок відшкодування інфляційних витрат та три проценти річних від прострочених сум платжів в розмірі 454, 18 грн., а всього 12630, 41 грн.

Свої позовні вимоги Позивач мотивує тим, що вона є інвалідом війни першої групи. Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон) щорічно до 5 травня інвалідам війни першої групи виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, але всупереч вимогам Закону грошова допомога їй виплачена не у повному розмірі.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону - права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни

Статтею 22 Конституції України закріплено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуженя змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Таким чином, відповідач при обрахуванні щорічної виплати мав керуватися виключно нормами Закону (3551-12) .

Вищезазначений висновок викладено у Рішенні Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 (v020p710-04) року.

Таким чином колегія суддів вважає, що виплату разової грошової допомоги позивачу необхідно було виплачувати у розмірі відповідно до ст. 13 "Про статус ветереанів війни, гарантій їх соціального захисту" без урахування обмежень визначених Законами України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , "Про державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Щодо стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2006 рік, то судова колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції не враховано, що дію ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою визначався розмір щорічної разової грошової допомоги було зупинено ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Крім того, положення ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" на предмет їх відповідності Конституції України (254к/96-ВР) Конституційним Судом України не переглядались. А тому, правових підстав для незастосуваня до спірних правовідносин положень даного Закону України не має.

А тому, суд першої інстанції при прийнятті рішення щодо виплати відповідачем щорічної разової грошової допомоги за 2006 рік мав застосовувати норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) .

Суд дав належну оцінку обставинам справи у частині захисту порушеного права позивача отримувати разову грошову допомогу за 2004, 2005 та 2007 роки та у цій частині ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. У частині виплати щорічної разової грошової допомоги за 2006 рік рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2004, 2005 та 2007 роки, а в частині стягнення грошової допомоги за 2006 рік у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -

Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації задовольнити частково.

Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 24 липня 2007 рокускасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги частково.

Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу як інваліду війни першої групи за 2004, 2005 та 2007 роки у сумі 7403, 80 грн., 783, 19 грн. в рахунок відшкодування втрат від інфляції внаслідок несвоєчасно проведених виплата, три проценти річних від прострочених сум платжів в розмірі 334, 50 грн. та 67,50 грн. понесених витрат по оплаті за надану юридичну допомогу.

У решті позову відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.