Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Брайка А.I., Карася О.В., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.04.2005р.

у справі № 10/211 "НА" господарського суду Житомирської області

за позовом відкритого акціонерного товариства "Коростенський кар'єр"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.01.2005 р., залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.04.2005р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПI від 09.08.2004 р. № 000492620/0/1358 про визначення ВАТ "Коростенський кар'єр" податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальній сумі 16 999,47 грн., в тому числі 11 332,98 грн. - основний платіж та 5 666,49 грн. - штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Висновок судів про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на безспірність факту реальної поставки товарів контрагентом позивача ПП "Флешімпекс" за договором від 15.04.2001р. № 34 та понесення витрат позивачем по оплаті вартості товарів - 67 997,84 грн., в тому числі в сумі ПДВ - 11 332,98 грн. та підтвердження податкового кредиту товариства у вказаній сумі податку податковими накладними від 14.09.2001р. № 127, від 26.09.2001р. № 129, від 28.09.2001р. № 130, виписаними ПП "Флешімпекс", будучи зареєстрованим платником ПДВ.

В касаційній скарзі Коростенська ОДПI просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, вважаючи, що визнання рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.06.2003р. недійсними установчих документів, реєстрації платником ПДВ приватного підприємства "Флешімпекс" позбавляє податкові накладні, видані цим підприємством, юридичної сили та доказовості, а відтак формування позивачем податкового кредиту на підставі цих податкових накладних є неправомірним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ВАТ "Коростенський кар'єр" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2001 року на суму 11 332,98 грн. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 05.08.2004 р. № 25/26-02, про непідтвердження позивачем податкового кредиту у зазначеній сумі, сформованого за вказаний податковий звітний період на підставі податкових накладних від 14.09.2001р. № 127, від 26.09.2001р. № 129, від 28.09.2001р. № 130, виписаних ПП "Флешімпекс" по даті настання першої події, внаслідок визнання рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.06.2003р. недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, первинних документів бухгалтерського та податкового обліків приватного підприємства "Флешімпекс".

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) зі змінами та доповненнями до 31.03.2005р. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених /нарахованих/ платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів /робіт, послуг/, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва /обігу/ та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/.

На підставі досліджених в судовому процесі копій податкових накладних, на які є посилання і у вищезазначеному акті перевірки, суд дійшов обгрунтованого висновку, що сума податкового кредиту, задекларована позивачем за вересень 2001 року на суму 11 332,98 грн., підтверджується податковими накладними, як того вимагає підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України (436-15) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

На момент видачі ПП "Флешімпекс" податкових накладних від 14.09.2001р. № 127, від 26.09.2001р. № 129, від 28.09.2001р. № 130, це підприємство вважалось зареєстрованим у встановленому законом порядку, в тому числі платником ПДВ, а будь-яких доводів з приводу обізнаності позивача станом на дату виписування податкових накладних щодо встановлених рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.06.2003р. фактів реєстрації вищезазначеного підприємства на особу, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність та не здійснювала її, податкова інспекція в судовому процесі не наводила, так само як і не оспорювала факт реального отримання позивачем товарів у цього підприємства, проведення розрахунків за товари, в тому числі зі сплатою в ціні податку на додану вартість, та зв'язок витрат на таке придбання з господарською діяльністю позивача.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність законних підстав для збільшення позивачу об'єкту оподаткування податком на додану вартість, донарахування йому суми податкового зобов'язання з зазначеного платежу та застосування до нього штрафних санкцій.

Такий висновок відповідає встановленим обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального і процесуального права, що спростовує доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.04.2005р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .