ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою приватного
підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Запорізької
області від 26 жовтня 2006 року та ухвалу Запорізького
апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року у справі
№28/91/06-АП за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до
Запорізького обласного управління у справах захисту прав
споживачів про визнання недійсною постанови про накладення
адміністративного стягнення, -
встановила:
В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, в якому вказував, що 19.06.2006 р. відповідачем було
здійснено перевірку належного позивачу оптового складу, за
результатами якої складено акт перевірки дотримання законодавства
про захист прав споживачів від 19.06.2006 р. №00284, на підставі
якого 13.07.2006 р. винесено постанову про накладення стягнень,
передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів"
( 1023-12 ) (1023-12)
.
Вказаною постановою до позивача застосовано штраф в розмірі
6,055 грн. за реалізацію товару, строк придатності якого минув
(200% від вартості залишку товару, отриманого для реалізації) та
за відсутність необхідної, достовірної, доступної, своєчасної
інформації (30% вартості отриманого для реалізації товару), тобто
за порушення ст.ст. 7, 15 Закону України "Про захист прав
споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
.
Позивач, заперечивши факт реалізації продовольчих товарів,
кондитерських виробів, термін придатності яких минув та
посилаючись на ті обставини, що між ним і постачальниками вказаної
продукції велись переговори щодо її часткового повернення, а на
складі товар лише зберігався, просив суд визнати недійсною
постанову від 13.07.2006 р. Крім того, вказував, що відповідачем
не було документально підтверджено належність на праві власності
оптового складу позивачу, при проведенні перевірки він особисто
присутнім не був. Зазначав, що головний бухгалтер ОСОБА_2, підпис
якої міститься в акті перевірки, не є посадовою особою позивача,
документально не підтверджений факт, що зазначений в акті
перевірки працівник ОСОБА_3 є комірником, чи будь-яким іншим
працівником позивача.
Постановою господарського суду Запорізької області від 26
жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького
апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2006 року, в
задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постановлені по справі
судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов
задовольнити. В обгрунтування посилався, крім обставин зазначених
в апеляційній скарзі, на порушення ст. 23 Закону України "Про
захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
, п.4 Положення про порядок
накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про
захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 17.08.2002 р. №1177 ( 1177-2002-п ) (1177-2002-п)
та
наказу Державного комітету стандартизації, метрології та
сертифікації України №679 від 27.11.2000 р. "Про затвердження форм
актів перевірки дотримання законодавства про захист прав
споживачів..." ( z0929-00 ) (z0929-00)
.
Перевіривши рішення судів першої та другої інстанцій в межах
доводів касаційної скарги на відповідність нормам матеріального і
процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено судами першої й апеляційної інстанцій за
результатами розгляду матеріалів перевірки оптового складу
позивача відповідачем була винесена постанова №00267 від 13.07.06
про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про
захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
, якою до позивача було
застосовано штраф в сумі 6055,00 грн.
Винесення зазначеної постанови обумовлено висновками акту
перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів
№00284 від 19.06.06, яким було встановлено відсутність необхідної,
доступної, достовірної і необхідної інформації на товар та факт
реалізації товару, термін придатності якого минув.
Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що суд касаційної інстанції
перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 2 статті 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому
може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального
права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
На підставі зібраних по справі доказів суди першої та
апеляційної інстанцій дійшли висновку про доведеність обставини
порушення позивачем вимог Закону України "Про захист прав
споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
.
Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували
висновки відповідача про наявність у позивача товару без
необхідної інформації та факт реалізації товарів, термін
придатності яких минув, викладені в акті №00284 від 19.06.06,.
Оскільки касаційна скарга не містить інших обгрунтувань крім
посилань на невірну оцінку доказів судами першої та апеляційної
інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що при
встановленні вищезазначених обставин судами не було допущено
порушень норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з
чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України виявила помилку в ухвалі Запорізького апеляційного
господарського суду щодо посилання на п.2 ч.1 ст. 23 Закону
України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
, як на підставу
для застосування фінансових санкцій для відповідача, в той час,
коли вірним є застосування п.10 ч.1 ст. 23 вказаного Закону.
Проте, зважаючи на те, що це не призвело до ухвалення
незаконного судового рішення, то за правилами ч.2 ст. 224 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, оскаржуване рішення і в цій частині підлягає
залишенню без змін.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а
постанову господарського суду Запорізької області від 26 жовтня
2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду
від 16 січня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: